Ніколи сумувати жінкам у «рускіх сєлєніях». Дехто міняє по п’ять чоловіків, бо всі вони їдуть в Україну і знаходять там красивих і гарних українських хлопців в однострої, з якими і залишаються назавжди.
Хтось їде до Європи і там на вулицях червоних ліхтарів продає себе під вічним псєвдонимом «Наташа».
А хтось вирішив зробити бізнес, продаваючи себе частинами.
Народжувати по десять дітей стало вже не модно, бо держава не платить, ані слави, ані респекту ніякого, а ці спиногризи потребують уваги та грошей.
Тому тепер московитські «баришні» охоче продають свої яйцеклітини, тим більше, що організм їх виробляє регулярно (якщо, звісно, не пити по пляшці водки на день, але щоб на неї заробити, потрібен “мужик”, а він в плодючій землі Донбасу). Але родіна потребує подвигів, чого не зробиш заради налагодження міднародних відносин заради миру в усьому світі.
Тому Наташі потягнулися в азійські країни, куди їх запрошують рекламні об’яви в Контактіках та Одноглазніках.
Але є нюанс. Справа в тому, що в Китаї, наприклад, який є основним споживачем біоматеріалу для сурогатного материнства, це суворо заборонено державою.
Тому всі ці «соврємєнниє клініки європєйского уровня» насправді є підпільними абортаріями та лабораторіями. Підписавши бумаги про омріяні 6000 доларів за яйцеклітину, чергова наташа стає фактично матеріалом для донорства та досліджень заборонених медикаментів.
Але про цей бік бізнесу в рекламі не пишуть. Тим не менше, потік бажаючих халяви з московії перетворюється на цунамі.
Це було б смішно, але для нас вельми не гарно, бо чим більше народжується китайців, неважливо від кого, тим більша від них небезпека у майбутній війні. Хоча, з іншого боку, репродуктивний біометріал покидає московію, що непогано в принципі.
Тому так чи інакше московітські хвойди працюють на ворога. Хоча, кого це дивує?
