Хвиля ненависті накрила медіасвіт. Мільярди хейтерів щосекунди атакують все, що з’являється в інфопросторі. Під вагою цієї руйнівної повені падають бренди, зникають корпорації, занепадають держави.
Ні, це не плот нового сезону «Чорного дзеркала». Це реальність, яка існує поряд з нами вже років п’ять.
Поки що багато хто цього не помічає. Але катастрофа настане миттєво і наслідки її будуть руйнівними. І станеться це скоро. Може наступного року, може через рік. Готуватися до цього краху вже пізно. Але зменшити шкоду ще можна, якщо почати діяти вчора. Завтра вранці процес може вже бути незворотним.
Двері в пекло
Я не буду розповідати страшні історії з акаунтів, які ведуть агенти ШІ, а розкажу про власний досвід. Вперше з масовим хейтом, направленим не на політиків, а на людей, що займаються творчістю, або створюють контент, ми стикнулися напряму, коли Артем Котенко переміг на Національному відборі дитячого Євробачення в 2024 році.
На той момент йому було 13 років, це був дуже чутливий та емпатичний хлопчик з Сумщини, що вже тоді потерпала від обстрілів ворога. І він читав всі ці коменти, приймав на себе всю цю ненависть та знецінення свого унікального голосу і таланту. І, звісно, це лишило глибоку психологічну травму, яка ще довго буде якось про себе нагадувати.
Але у хлопця виявився твердий характер і за підтримки рідних, та колективу дитячого Євробачення, справжніх чарівників і вмілих вихователів, він гарно виступив на гранд-фіналі, посів третє місце і став впізнаваним дитячим голосом країни. А потім і справжньою зіркою.
Другий приклад. Наступного року на Нацвідборі перемагає Софія Нерсесян. Вона – маленька яскрава талановита дівчинка 8 років. У неї дуже своєрідний, але цікавий, особливий голос і манера співу. Звісно, у соцмережах починається небачена досі за потужністю атака. Хейтерські коментарі, шакалячі експреси, немотивована і беззмістовна злоба та прокльони. І все це на адресу дитини!
На щастя, команда дитячого Євробачення, на досвіді Артема, обмежила доступ учасників до дорослих соцмереж, інформація, що доходила до дітей, фільтрувалася, батьки теж були частиною цієї боротьби. Треба сказати що і сама Софія, незважаючи на вік, виявилася стійкою до зовнішніх подразників. Вона успішно виступила на фіналі, посіла друге місце і теж впевнено йде своїм зірковим шляхом.
Третій приклад – Jerry Heil. Після всенародної любові ця неймовірно талановита дівчина, чудова артистка та генератор прогресивних ідей, якій вже давно місце на теренах справжнього шоу-бізнесу, зіткнулася з безперервною атакою цим негативним інформаційним шумом.
Найсвіжіший приклад. Днями, 21 червня, Павло Зібров святкував день народження. Власне, кому в Україні може заважати Зібров? Народний артист, естрадний гігант, герой публіки 60+. Це ж ходячий пам’ятник собі, довічне надбання української класичної естрадної культури. Останні роки майже мовчить, нікого не ображає, веде усамітнене життя пенсіонера. Але ж і тут ненависть і прокльони.
Не будемо вже казати про Єфросиніну, Полякову, Макса Барських та Портнікова з отим стендапером. І взагалі, про всіх, хто хоч на мить з’являється в широкому медіа-просторі.
Хіба що Асію Ахат ніхто не проклинає публічно. Хоча, треба перевірити.
Все це приводить до простих висновків.
По-перше: це сплановані безперервні інформаційні атаки. Коврові бомбардування.
По-друге, це роблять не справжні люди, які прийшли до соцмережі і висловлюють свої думки.
По-третє: все це має ціль. Надзадачу. Бо невибірковість цих атак: стать, вік, соціальний статус, цільова аудиторія, яка бачимо, не мають значення. Від 8 до 70 років, всі і одразу. І артисти, і письменники, і режисери, і діячі медіа-бізнесу. Всі інфлюенсери з аудиторією більше 1000 читачів.
Час казати про наймасштабнішу за останню декаду терористичну інформаційну війну на винищення.
Що відбувається, тисяча чортів?
Хто це робить і навіщо? Питання це теж важливе, тому що ці атаки ботів – це дуже недешева справа.
Ось вам орєнтовні розцінки на даний момент.
Коментар або відгук: Від 15 до 50 грн за одиницю (дешевше коштують прості боти в Telegram, дорожче — «живі» або якісні верифіковані акаунти у Facebook, Instagram чи X). [1]
Хейт-хвиля (дизлайки, масові скарги): Пакети оцінюються десятками чи сотнями доларів. Наприклад, атака на 1 000 коментарів для створення видимості суспільного обурення може коштувати від $150 до $300.
Комплексний інформаційний удар: Масштабні кампанії, що охоплюють створення мережі фейкових акаунтів, підготовку індивідуальних «темників», виведення ключових слів у тренди та охоплення охоплюють тисячі одиниць контенту, вимірюються сумами від $1 000 до $5 000+ на тиждень залежно від мети.
Тобто хтось витрачає десятки тисяч доларів просто заради створення цього хаосу.
Яка мета в витратах $5000 що захейтити Зіброва в його день народження?
Тільки хаос. Негативний інформаційний стан. Зневіра. Знецінення. Загальна ненависть. Безнадія від того, що (немовби) всі всіх ненавидять і виходу немає.
Це не всесвітня змова (про неї іншим разом, там все трохи інакше). Це терористична діяльність московщини. Державний терор.
І якщо у чутливих темах, таких, як політика, економіка, мобілізація та ситуація на полі бою, ботоферми відпрацьовують конкретні темники, маніпулюють фактами, цифрами і відверто брешуть, то в темі культури і створення мистецького контенту поки що йдуть бомбардування «по площині».
І це теж дуже небезпечно.
Чим це небезпечно для артистів та контент-криейторів?
Головна небезпека – знецінення. Це дуже негативно впливає як на споживачів творчого продукту, так і на авторів. Автор переживає знецінення своєї праці. Тому негативні відгуки, неконструктивна критика, применшення значення творів, замовчування творчих продуктів – це вбиває авторську мотивацію.
Треба сказати, що з цією задачею чудово пораються і корисні ідіоти на кшталт програмних директорів медіа-каналів. Немає артиста, композитора, письменника в Україні, який би не чув відмову у публікації бо це «нєформат». На щастя, ці діячі та їх ЗМІ самі знецінилися і стали неформатом після появи стримінгових платформ, але вони були лише верхівкою велетенського айсбергу нехтування творчістю авторів в Україні.
Але головна навала йде через соціальні мережі.
Інша проблема – втрата соціального рейтингу.
Поступово ця негативна хмара розповзається. Люди заходять на інформаційний канал, пов’язаний з артистом – сторінку в Фейсбуці, Інстаграмі, гілку в Тредсах чи стрічку в X і бачать негатив, суцільну ненависть і немотивовану критику. І кидають ці візити. Вам приємно заходити в неприбрану громадську вбиральню з мухами та смердінням? Ні. Наступного разу ви будете шукати комфортне місце. Так артист втрачає аудиторію, через це знижаються його рекламні можливості, падає ціна його акаунту і можливість доносити інформацію про свій контент.
Мені нещодавно хтось з поважних менеджерів шоу-бізнесу казав, що «це артисти самі роблять, бо на срачі приходять більше людей». Це маячня. Це не працює з причини, яку я щойно описав. Якщо артист, звісно, не панк і не кримінальний шансон’є чи репер, для якого бійка – це те, заради чого він робить, те, що робить.
Що з цим робити?
Це головне питання. Щось робити треба, тому що вже нічого не повернеться назад. Хтось випустив джина з пляшки і він втік. Монтажна піна вже вилізла з тюбіка і заповнює собою весь простір.
Можна і треба, звісно, боротися з локальними проявами. Особливо це стосується булінгу дітей. Писати заяви в кіберполіцію. Залучати спеціалістів з електронної боротьби. Наймати «добрих» хакерів. Вираховувати виконавців і власників ботоферм. Перших штрафувати на кусючі суми, другим оголошувати підозри і давати умовні терміни.
Але глобально все це марно.
Ми можемо до хрипу кричати океану, щоб він не шумів. Можемо навіть бити палкою хвилі. Але від цього шум не припиниться. Океан навіть не помітить наших зусиль.
Тому треба мінятися нам.
На щастя, українське суспільство за роки війни втратило чутливість. Всі ми контужені, як звуками вибухів, так і інформаційними бомбами. Дуже велика частина населення обрала для себе найпростіший спосіб захисту: вони просто не вірять інформації, яку вони отримують по всім доступним каналам.
Тому це дає творцям контенту невелику перевагу над інфотерористами.
Але не вирішує проблеми.
Очевидно, треба змінювати форми комунікації з своєю цільовою аудиторією.
Перше: нейтралізувати інформаційну агресію. В кожного творця контенту має бути правило: ніякої комунікації з негативом. Ні в якому разі не відповідати на погані коментарі. А краще взагалі встановити модерацію і видаляти їх, а їх авторів банити. Да, це варіант бити океанські хвилі, але іноді це працює.
Друге. Найпростіший спосіб: закрити можливість коментувати під інформаційно важливими меседжами. Да, скажете ви, соціальні мережі на те і соціальні, що в них головним є спілкування. Але якщо спілкування стає токсичним, нащо воно?
Треба закрити коменти і все. І що? І що зроблять боти? Нічого не зроблять. Просто їх власники перестануть витрачатися на їх утримання і на роботу людей, які керують цими ботофермами. Вони зрозуміють що це не працює. І вони почнуть мінятися. І це вже неабияка перемога.
Третє. Це взагалі зміна парадигми донесення інформації про себе. Тобто, якщо соцмережі так ворожо налаштовані, ми знаємо, що це все роблять не люди, але фактично це так виглядає. Якщо вони так налаштовані… то треба виходити з них.
Коли ви приходите на вечірку, і там токсична до вас компанія, ви ж не будете там сидіти далі. Ви підете. І вам буде гарно, а тим, хто хотів би з вас познущатися, буде сумно, що в них це не вийшло. Тому треба шукати інші способи поширювання інформації.
Вони, в принципі, є. Стрімінгові сервіси і, можливо, знову варто повернутися до каналів інформації, які не мають прямого фідбеку. З тих, що ми знаємо зараз, це, як не дивно, радіо і телебачення. Тобто, зрозуміло, є люди, які розмовляють з телевізором, але ані на телевізор, ані на джерело інформації це ніяк не впливає.
Можливо, треба винаходити якісь нові інформаційні канали, які дійсно захищені від негативного фідбеку. Зараз існують такі захищені платформи як Reddit чи Discord, де є можливість дуже суворої модерації і захисту від ботів через складну систему рейтингів. І там успішно існують мільярдні спільноти, де точаться конструктивні та безпечні дискусії.
Це дуже цікава тема, і, можливо, це якось треба цю тему проробляти, треба шукати, може, будуть якісь дуже цікаві винаходи на цьому інформаційному полі.
Тому що, якщо зараз не подумати про це, то вже буквально за рік-два, може, три, будь-яка творчість і будь-яке її висвітлення традиційними способами на даний час стане безсенсовним, тому що це масове знецінення і цей масовий негатив, він таки перейде з кількості в якість і буде складатися враження у справжніх живих людей, які ще приходять і читають ці публікації, що дійсно цей артист, цей політик, ця творчість і ця подія, вона не мають цінності…
А люди не люблять читати про погане, і тому загальний результат буде в тому, що люди просто перестануть приходити на ці пости. Так, це може призвести навіть до обезлюднення особливо токсичних соціальних мереж в тому стані, який ми знаємо зараз.
І вассталі машини…
В умовах такої зміни способів споживання інформації, все зведеться для того, що будь-які творці контенту, а також політики будуть розміщати інформацію про себе, наймати ботоферми, або спеціальних людей, щоб вони писали позитивні коменти. А апологети хаосу та інфотерористи будуть наймати з свого боку таких же несправжніх коментаторів.
І настане Перша інформаційна війна ботів. Перші її баталії ми можемо бачити вже зараз. І поки це смішно. Але на місці отримувачів профіту від соцмереж, я б сміявся не дуже гучно. Бо мало хто з живих людей прийде дивитися на битви ботів. І вони покинуть ці соціальні платформи.
Щодо того, як і що робити виробникам творчого контенту зараз, я не можу сказати однозначно.
Я наполягав би на суворій забороні доступу до соцмереж дітей до 13 років і заборону дорослим коментувати дитячі акаунти. Приравняти це до підозри у педофілії. Оскільки дорослим буде заборонено коментувати пости дітей, а дітям до 13 років взагалі заборонено відвідувати соцмережі, потреби забороняти коментарі не буде, бо не буде кому легально це робити. Ось проблема і вирішиться.
В мене є ще декілька таких хитрих методів.
Але, якщо серйозно, я хотів би, щоб з огляду на все це, долучилися до цієї розмови, до цієї, можливо, дискусії, всі причетні до створення і просування контенту. Це дуже цікава тема, особливо в тому розділі, що робити і до чого це все призведе. Тому чекаю на ваші коменти. І ботів чекаю, цікаво почитати, що вони напишуть. Я їх з радістю забаню. Але хочу сказати, що в будь-якому випадку, в них нема майбутнього.
Вони помруть в цій битві першими.
