Сьогодні натрапив на цікаве відео (воно буде далі) про інтер’єр і екстер’єр легендарного всюдиходу Bv206. І вирішив написати щось про цю дивовижну машину, яка вже майже півсторіччя є надійним помічником людини в екстремальних умовах та на війні.
У сучасній війні перемагає не лише важка броня чи далекобійна артилерія. Часто вирішальною стає здатність швидко й непомітно дістатися туди, куди звичайна техніка просто не пройде – через болота, глибокий сніг, розмоклі поля чи зруйновані дороги. Саме для таких завдань створений шведський дволанковий гусеничний всюдихід Bv206S Hägglunds.
Це броньована версія легендарного Bandvagn 206, і сьогодні вона вже служить у Збройних Силах України.
Історія створення
У 1970-х роках шведська армія потребувала надійного транспорту для північних регіонів країни з їхніми снігами, болотами та скелями. Компанія Hägglunds (пізніше Alvis Hägglunds, зараз BAE Systems Hägglunds) розробила Bandvagn 206 — двосекційний гусеничний всюдихід. Серійне виробництво стартувало 1980 року. Машина виявилася настільки вдалою, що її купили понад 40 країн, а загальна кількість випущених одиниць перевищила 11 тисяч.
Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х з’явилася потреба в захищеному варіанті. Так народився Bv206S (S — від «Skyddad», тобто «захищений»). Він зберіг видатну прохідність базової моделі, але отримав сталевий броньований корпус. Машину активно замовляли Німеччина, Італія, Франція, Іспанія, Швеція та інші країни. Вона добре показала себе в Афганістані, де канадські підрозділи використовували її в горах під час операції «Анаконда».
Технічні характеристики
Bv206S складається з двох секцій, з’єднаних шарнірним з’єднанням. Це дозволяє машині «згинатися» і краще долати нерівності.
- Довжина: близько 6,9 м, ширина: 2 м, висота: приблизно 2 м.
- Повна бойова маса: близько 7-7,3 тонни,
- Корисне навантаження: до 1,5 тон.
- Двигун: 6-циліндровий турбодизель (Steyr або подібний) потужністю близько 130 кВт (177 к.с.).
- Максимальна швидкість по дорозі: 50–52 км/год, у воді: до 4,7 км/год.
- Запас ходу: близько 300–330 км.
- Екіпаж і десант: у передній секції – водій + 3 особи, у задній – до 8 бійців у повному спорядженні.
Озброєння зазвичай обмежується туреллю з кулеметом 7,62 мм (наприклад, MG3) або 12,7 мм. Бронювання захищає від куль стрілецької зброї (зокрема 7,62 мм) і осколків артилерійських снарядів. Машина повністю амфібійна і може працювати в температурному діапазоні від –40…–46 °C до +46…+49 °C.
Особливості конструкції
Головна «фішка» :— низький питомий тиск на ґрунт завдяки широким гусеницям. Машина майже «пливе» по снігу, болоту чи багнюці, де застрягають навіть деякі танки. Шарнірне з’єднання дозволяє долати круті підйоми, рови та нерівності без втрати контакту з поверхнею.
Двосекційна схема дає можливість швидко змінювати призначення задньої частини: її можна зробити вантажною, санітарною, командним пунктом чи навіть носієм спеціального обладнання. Машину легко транспортувати літаками типу C-130 або підвішувати під важкими гелікоптерами.
Цікавий момент поєднує цей всюдихід з сумнозвісною московітською “буханкою”. Інтер’єр з двигуном в кабіні і “прямою” системою перемикання передач у Bv206S пов’язаний з тим, що водія і пасажира на цьому шасі просто нема більше де розмістити, окрім як прямо на двигуні. А у “буханки” – тим, що радянські інженери не захотіли заморочуватися і взяли у шведів модель, що гарно працювала. І вже 50 років московітський “автопром” продовжує клепати архаїку минулого с торіччя, і ще і пишається цим.
А що стосується дизайну, то і тут московіти далеко не ходили. Поєднайте кабіну всюдиходу з причепом – і вийде знову “буханка”. Совєцкоє – значить лучшеє!
Але якщо порівняти, то шведський варіант, звісно, краще в усьому. Ось вам і живе відео, яке відсняли буквально на минулих вихідних.
Застосування сьогодні
Bv206S досі стоїть на озброєнні багатьох армій, зокрема німецької (гірські стрільці та десантники), італійської, шведської та французької. Її використовують для перевезення особового складу, евакуації поранених, логістики в важкодоступній місцевості.
В Україну машини почали надходити від Німеччини у 2023 році. Спочатку передали першу партію (близько 8 одиниць), загалом планувалося більше, за різними даними, кілька десятків. Техніка вже працює на фронті, особливо цінується в умовах розмоклих доріг, лісових масивів і болотистих ділянок. Також є повідомлення про використання подібних машин для медичної евакуації.
Перспективи для ЗСУ в сучасній війні
Український театр бойових дій ідеально підходить для Bv206S. Багато ділянок фронту – це або глибоке бездоріжжя навесні й восени, або сніг і замерзлі болота взимку. Важка техніка часто обмежена дорогами, а дрони й артилерія роблять великі колони вразливими. Легкий, мобільний і відносно непомітний Bv206S дозволяє:
- швидко доставляти особовий склад і боєприпаси в передові позиції;
- евакуювати поранених там, де звичайні автомобілі чи БТР не пройдуть;
- забезпечувати логістику в лісистій і болотистій місцевості;
- працювати як платформа для спеціального обладнання.
Звісно, це не танк і не БМП. Броня захищає лише від стрілецької зброї та осколків, тому машину не варто використовувати як ударний засіб на відкритій місцевості під постійним вогнем. Її сила — у мобільності та універсальності.
Цей всюдихів практично не має захисту від дронів. Але і виробники, і користувачі тримають руки на пульсі і модернізують ці машини відповідно до викликів умов війни.
На новіших платформах родини (наприклад, BvS 10) виробник уже демонстрував концепції з радарами і засобами протидії БПЛА. Для Bv206S в українських умовах теоретично можна додати компактні РЕБ-системи, датчики або навіть легкі активні перехоплювачі (сітки, дробові установки), але це вже польові чи заводські доробки, а не штатна комплектація.
Для ЗСУ такі всюдиходи — цінне доповнення до парку техніки. Вони закривають нішу, яку важко заповнити колісними бронеавтомобілями чи важкими гусеничними машинами. Якщо партнерські країни продовжать передачу й модернізацію цих машин (зокрема в санітарні версії), вони можуть суттєво підсилити підрозділи, що діють у складних природних умовах.Підсумок. Bv206S Hägglunds — це не «зірка» парадів, а робоча конячка для найважчих ділянок. Проста, надійна й надзвичайно прохідна. У сучасній війні, де часто доводиться воювати з природою так само, як з противником, такі машини стають справжнім козирем. Для України вони вже довели свою цінність і мають усі шанси стати постійною частиною арсеналу.
