Війна України з московією йде своїм шляхом. І, здається, вже не залежить від тих, хто її розпочав. І той час, коли здається, що зупинити просування ворога неможливо, коли залишки боєздатних громадян штурмують водні перепони на заході, коли заряджені на поразку ЗМІ зводять недалекий наріт з розуму, насправді, події показують, що все зовсім інакше.
Бо першим про переговори почав говорити саме кремлівський дідуган. Причому, щодня він говорить про них все6 частігше і частіше. То він готовий, то не готовий, то буде говорити, то не буде. Ломається, кокетує, але ж постійно дає зрозуміти що ще трохи – і буде готовий до контакту третього ступеню.
З боку України мови про переговори не було вже дуже давно, а якщо хтось і каже щось, то тільки в контексті, що нема про що домовлятися поки що.
Але ж на фронті і в тилу у московітів все йде так гарно, що терплячка у гебешних генералів увірвалася. І вони відправили до Києва пробний м’яч. В його роллі виступив Віктор Орбан. По-перше, він і так є токсичним в європейському політикумі і його не шкода. По-друге, друга Фіцо дуже вчасно підстрелили, і він не може за станом здоров’я про щось домовлятися. По-третє, більше послати нема кого. Хіба що Лаврова для отримання кільця в ніс та транспортування в Гаазьку стайню.
Орбан говорив про українські школи (як Чорний Лис пропонував в своєму плані приєднання Угорщини до України), а насправді мав просити “Прєкратітє уже стрєлять по нашим нєфтєзаводам!”
І дійсно, “припинити вогонь” він таки попросив, але про заводи не став палитися. Хоча, це і є його особистий інтерес. Бо інтереси московії угорському правителю якось не дуже цікаві.
Треба віддати належне українській владі, яка виявила твердість, хоча на зближення з сусідом погодилася формально.
Орбан отримав сигнали, що так же, як на припинення вогню, Офіс Президента не погодиться і на здачу Закарпаття. Принаймні, це проходило десь на тлі загальної балаканини.
Тепер подивимося на реакцію синього володаря валдайського рефрижератора. Навряд чи він залишиться задоволеним, але якусь інформацію перед осіннім потенційним контранступом ЗСУ отримає. І зрозуміє, що поки Україна відчуває свою силу, незважаючи на обстріли та вимкнення електрики. А московітам все ще тільки доведеться пережити. Бо ж зима близько…
