Світова змова щодо Марсу: розслідування
Що ми знаємо про Марс?
- Сьома планета за вагою в Сонячній системі;
- Четверта планета в Сонячній системі, якщо рахувати від зірки;
- Не має атмосфери, води і живих організмів на поверхні;
- Має червоний колір поверхні, завдяки насиченому залізом грунту, окисленому ще коли в атмосфері Марса був кисень;
- Під поверхнею Марсу є великі заклади води в твердому стані;
- На планеті ведуться великі роботи по добуванню корисних копалин;
- Між шахтарськими колоніями курсують поїзди, що пересуваються по тунелям, а на відкритих проміжках – на естакадах.
- На Марсі існує окрема колонія людства, яка має розвинутий воєнний флот та зброю і ворогує з землянами.
- Все на Марсі вкрито червоним пилом і це викликає генетичні зміни у мешканців планети, завдяки яким одразу можна впізнати марсіанина.
- На Марсі діють злочинні синдикати, що торгують наркотиками, інопланетними предметами та людськими органами.
Ось ці десять пунктів, що не піддаються сумніву. З них перші п’ять – правда, доведена наукою. Інші – нав’язані мас-культурою.
Перший значний твір про Марс, який дуже вплинув на думки людства – це, звісно, «Війна світів». Війна точилася на території Землі, але прибульці були марсіанами і звідти люди отримали перший стереотип, якими могли б бути розумні мешканці сусідньої планети. Це були кволі, вразливі головоногі істоти, що захищали своє тіло практично невразливими воєнними машинами.
Доктор Хто
До речі, саме цю ідею Герберта Велса британці взяли для створення Далеків в серіалі «Доктор Хто». Що ж, це британське культурне надбання, мали повне право.
До речі, в «Докторі» Марс відіграє велику роль. У всесвіті Доктора на Марсі живуть Льодові Лицарі. Вони ховаються саме серед підземних льодовиків планети і є розумними рептилоїдами. Але на шахтах, підземних потягах і червоному пилу британський серіал не робить акцентів. Все це там просто є, як само собою.
Згадати все
Дуже потужний поштовх марсіанській міфології дав фільм Пола Верховена «Згадати все». Саме там нам наочно показали і шахти, і шахтарів, і підземні потяги, і червоний пил, і поклади льоду під поверхнею, і злочинні синдикати – тобто, весь набір, який став основою для загального марсіанського ЛОРу.
Далі всі популярні і значні культурні події не відхилялися від цього набора «фактів».
Chaser
Другим великим марсіанським епізодом стала несправедливо забута нині відеогра «Chaser» від творців Arma. Остання третина гри проходить саме на червоній планеті, де ми бачимо всі її атрибути (не будемо знову їх повторювати). І вражаюча гонитва на підземних потягах (яку потім повторили в серії «Jedi Outcast» і сучасних іграх за ЗВ, яка завдяки саме іграм і анімаційному серіалу «Війни клонів» стала хрестоматійною).
Після Чейзера був «Mass Effect».
Mass Effect
Події ігор цієї космічної опери перетиналися з Марсом і ми бачимо все ті ж риси і атрибути: пил, шахти і т.д. Низька гравітація теж знайшла своє місце у масовій культурі про Марс. «Мас Ефект» додав достовірності тому, що ми і так вже знали.
CoD та Halo
Дві ігрових франшизи першого гатунку не могли пройти повз космічну тему. І якщо Halo започаткували свій Всесвіт, де Марс теж був присутній і грав неабияку роль, то Call of Duty зробили свій найкращий експеримент в проекті Infinite Warfare, де марсіяни є антагоністами людству. Цей проект був настільки стандартним за рисами планети та її віжуалом, суспільством, атрибутами, тощо, що це стало важливим моментом у «достовірності» всього, що ми знали про Марс до цього.
Потім історія зробила неочікуваний поворот. Обидві франшизи отримали продовження, про яке ніхто не думав навіть за п’ять років до того.
Спочатку в ігровий світ увірвався новий гравець, який приніс дуже багато в візуальну естетику планет Сонячної системи. Над зображеннями планет працював один з видатніших актуальних художників-фантастів Джесі ван Дейк. Ця гра – Destiny, продовження естетики і механіки Halo.
Destiny та Destiny 2
Космічний лут-шутер зробив велику ставку на віжуал і це дійсно спрацювало. До цього часу Дестині є однією з найкрасивіших ігор, які створювало людство. І, звісно, Марс не залишився поза увагою творців. Ця планета стала військовою базою войовничої раси рептилоїдів Кабал. Вони дуже схожі на Льодових Лицарів з «Доктора Хто»: сильні, впевнені, мають передову зброю, військовий кодекс честі і нестримну волю до перемог. Але не живуть в льодових печерах, а будують свої фортеці на поверхні. Для цього провождять масштабні розкопки. І звідти червоний пил, шахти, підземні механізми, і все таке інше. Але потяги на Марсі зробили люди ще до нашестя Кабал. Це був геній людства Кловіс Брей, що зробив можливим технології колонізації планет.
Будівлі його наукових, житлових та промислових центрів можна побачити будь де в системі. І стараннями Ван Дейка вони стали хрестоматійними будівлями людських колоній.
Локація в Destiny, де розташований «Воєнний розум», з розгалуженою мережею естакад і тунелей для потягів немовби списана з Chaser. Принаймні, кожен, хто грав в обидві гри, відчув це.
Після Дестині тема Марса практично не змінювалася, адже не було дуже гучних мас-культурних проектів, де вона б підіймалася. Аж поки не вийшов серіал The Expance.
The Expance
Серіал The Expance став немовби екранізацією Infinite Warfare. Всі, хто грав в гру після того, як подивився серіал, і навпаки, хто дивився його в етері, маючи досвід Call of Duty, не могли не помічати цитати, назви, зовнішність акторів і все інше, що свідчило, що ці дві історії якось пов’язані (насправді, ні). В кращому науково-фантастичному серіалі нового сторіччя Марс і його колонізатори грають одну з трьох головних ролей. Їх називають «пилянами» (Dusties), низові заговори зріють в суспільстві шахтарів, на естакадах і тунелях бігають потяги і йде негласна війна за воду, яку видобувають з підземних льодовиків. Тобто, автори книг і екранізації взяли всі стереотипи і підсилили їх. Це викликало у глядачів і читачів реакцію упізнання: «да, я десь таке читав», «Я це колись бачив», «Да, на Марсі все так і є – спитайте кого завгодно, всюди одне і те ж написано».
Це і був ефект глобальної уніфікації, про який ми ще поговоримо в одному з наступних лонгрідів, і до якого головні герої цієї статті, про яких мова попереду, мають пряме відношення.
На якомусь етапі на початку нульових років в мас-культурі відбулося декілька знакових, але не публічних подій. Ідеологи проектів завжди вели переговори про те, щоб уніфікувати деякі «факти», щоб придати їм достовірності, зробити стандартними. Щоб, наприклад, ніхто не знімав кіно, де на Марсі синє небо і жовтий пісок. Бо це «неправда».
До створення єдиного всесвіту фантастичних світів багато зусиль приклали ігрові мейджори, такі як Electronic Arts, Lucas Games, Activision, Bethesda і з боку кіно та телебачення Warner Brothers, Universal, New Line, Disney та менш видатні видавці. Це призвело до відчуття єдиного всесвіту (Марвел додав ще паралельні), де все якби однакове, але є відмінності для кожного проекту. Але небо на Марсі чорне, пил червоний. І всі, хто робить не так – єретики. Ця уніфікація торкнулася багатьох тем, епох, світів. І ельфів з орками, і римлян з нордами, і самураями з кайдзю. Про це ми ще напишемо окремі есе.
Starfield
А тут ми вже підійшли до головного: наймасовішої відеогри нового десятиріччя – творіння засновників всесвіту Тамріеля, компанії Bethesda (зараз як частини Microsoft), масштабної космічної рольової гри «Starfield».
В «Старфілді» перед гравцями значна частина Всесвіту, десятки зоряних систем з сотнями планет. І Марс, звісно, посідає далеко не останнє місце в цьому всесвіті.
Він дуже великий. Його поверхня зроблена за фотографіями і атласами NASA. Тобто, кожен кратер, кожен горний хребет в грі існує на реальному Марсі насправді.
І тут ми зустріли квінтесенцію всього, що людство знає про червону планету з книг, фільмів, ігор і коміксів. І, судячи з десятимільйонної аудиторії тих, хто прямо зараз вивчає поверхню планет, ці знання стануть головними в цьому десятилітті і будуть передаватися далі.
В «Starfield» на Марсі є все, що треба: шахти, шахтарі, «пиляни», тобто, мешканці колонії, підземні потяги, злочинні синдикати, льодовики, низка гравітація (фізика руху прорахована згідно реальних даних, переданих марсоходами). Творці додали вражаючі розмірами станції гідророзриву і підземні заводи.
Де варто побувати на Марсі в «Starfield»:
- Сидонія. В місті є цікаві квести і розвивається дві сюжетних лінії гри, тому оминути її не вийде. До того ж, там у інженера в космопорті є багато запчастин від верфі Deimos, що не дивно. але краще злітати на Деймос для повного набору блоків для будови корабля.
- Стартовий майданчик. Закинута споруда, де на стартовому столі так і залишився зореліт, що вже нікуди не полетить. Дуже схоже на Космодром в Destiny з кораблем колоністів (лігво Дияволів). На майданчику є квест, який не просто виконати. Щасливо пострибати (підказка – контейнери).
- Підземний завод. Він недалеко від Стартового майданчика. Туди краще приходити вночі. Ефекти освітлення вражають. Вдень не так красиво.
- Таємна лабораторія UC. Ви потрапите в неї, якщо візьмете головний квест і підете шукати доктора Персиваля. Марсиянські шахти в усій красі. Захоплююча пригода.
- Станція гідророзриву. Просто вражаюча локація. Треба там побувати хоча б заради фотографій.
- Видобувний кар’єр. Він знаходиться прямо перед входом до Сидонії. Потрапити на дно його можна ліфтом, який розташований за комплексом Сидонії, там де видно залишки гігантського цеху. Там послідкуйте за шахтарями, вони приведуть вас до ліфту.
Можливо, є ще багато таємниць на Марсі, доступному для вивчення людству стараннями Bethesda. Але планета настільки велика, що ще ніхто не вивчив навіть маленьку її частину. Тому у гравців попереду ще багато відкриттів.
А нам час закінчувати нарешті цей дуже довгий текст.
Наступного тижня буде новий випуск нашого журналу. Підписуйтеся, не перемикайтеся.
