Перед майськими святами на підмордорщині сталася пригода. Якби стандартна для орків останнім часом, але все ж деяка родзинка в ній є.
Як завжди, ввечері 7 травня полетіли на підмордорщину українські пташки. Подивитися, призвичаїтись до польотів, ну і трошки серанути, не без цього.
В ту ніч на шляху пташкам трапилася нафтобаза. Хоч би що гарне трапилось, красиве, але тут дві проблеми: по-перше, в підмордорії нічого гарного і красивого немає, а по-друге, там одні нафтобази. Бо раніше була мордорія світовою нафтовою ямою, звідки всі качали собі скільки їм треба. Але як повесні вилетіли пташки, стало нафти все менше і менше, а нафтобази всюди по традиції залишилися. А нащо нафтобаза без нафти? – розсудили пташки і добряче так серанули.
Звісно ж, вогонь, дим, переляк. Всі бігають, метушаться. Аж тут прибігає один воєнний. “Ранєний я”, – каже. “І куди ж тебе раніло?” – питають в нього доблєстниє дознаватєлі.
А воно ж і боляче, і смішно, і показати гріх. Так і лишився орк без допомоги.
А доблєстние підмордорські воєнкори написали на своїх електробєрєстах буквально таке:
Так і відкрилася гірка правда про страданія прастих людей бамбаса. Одне втішає: не буде більше орченят у підмордорського покидька. Не народяться вони, не виростуть, підуть вони на війну і не ляжуть там рядочком за вялікую свобю родіну. Врятували українські пташки від лихої долі цілу родину.
Дрони добра.
