У неділю, 2 березня 2025 року, в театрі «Долбі» в Лос-Анджелесі, Каліфорнія, США відбудеться 97-ма церемонія вручення нагород премії «Оскар» Академії кінематографічних мистецтв і наук за досягнення в галузі кінематографа. Вона відзначатиме найкращі фільми, випущені у 2024 році.
Нещодавно кіноакадеміки оголосили лонг-лист номінантів на головну кіновідзнаку. В цей список увійшли п’ять українських фільмів.
Що запропонував український кінематограф воєнних часів глядачам та кінокритикам у 2024 році?
“Ля Полісіада”
Жанр: Пострадянський нуар;
Режисер: Філіп Сотниченко;
Продюсери: Валерія Сочивець, Галина Криворчук, Сашко Чубко;
Сценаристи: Філіп Сотниченко за участю Аліни Панасенко;
В ролях: Андрій Журба, Новруз Пашаєв, Валерія Олейникова, Олександр Пархоменко, Олена Медведєва-Мамчур, Данило Бондарев та ін.
Оператор: Володимир Усик;
Художник Маргарита Кулик;
Кінокомпанія ВІАТЕЛ, СУК.
“Ля Палісіада” – повнометражний дебют Сотниченка в жанрі пострадянського нуару. Події розгортаються в Україні в 1996 році, за кілька місяців до підписання протоколу №6 Європейської конвенції з прав людини, що передбачав відмову від смертної кари.
Стрічка розповідає про судового психіатра, який має взяти участь у заплутаній історії вбивства міліціонера. Правоохоронці поспішають закрити справу до відміни смертної кари, однак лікар не впевнений у підсудності обвинуваченого. А коли бачить, як проводять судові експерименти над підозрюваним, починає сумніватися у прозорості системи правоохоронних органів.
Фільм вже отримав нагороди на численних конкурсах, серед яких Роттердамський міжнародний кінофестиваль, Туринський кінофестиваль, Міжнародний кінофестиваль в Сараєво, Вільнюський міжнародний кінофестиваль Kino pavasaris, а також титули “Найкращий повнометражний ігровий фільм” — Національна премія кінокритиків «Кіноколо», “Фільм року” за версією премії «Чорний лотос». Номінований у 14-ти категоріях на премію «Золота дзиґа».
“Ля полісіада” вже четвертий експеримент з висвітленням радянського минулого, яким останнім часом захопилися українські сценаристи та режисери. Гарно це чи погано – покаже час, але українське суспільство через такі фільми бачить, що радянське минуле – це зовсім не “вкусний пламбірчік”.
“Під вулканом”
Режисер: Даміан Коцур;
Сценарій: Даміан Коцур, Марта Конажевська;
Оператор: Микита Кузьменко;
Монтаж: Александра Марковська;
Продюсер: Аґнешка Ястшебська, Міколай Лізут:
Виробництво: Lizart Film, Hawk Art;
У ролях: Роман Луцький, Анастасія Карпенко, Софія Березовська, Федір Пугачов.
Технічно, “Під вулканом” – польський фільм, вироблений польською кіностудією і висунутий Польщеє на премію Кіноакадемії. Але в той же час він заснований на подіях в Україні, в ньому розповідається історія української родини під час російсько-української війни і грають українські актори. Тому можна вважати його спільним виробництвом. І тому при отриманні номінації це буде престижна відзнака для обох країн.
Фільм “Під вулканом” розповідає історію української родини, яка проводить свою відпустку на іспанському острові Тенерифе. Їхній відпочинок припадає на початок війни. І за одну ніч вони стають біженцями.
Порцелянова війна
Жанр: документальний;
Країна: США, Україна, Австралія;
Мова: англійська (з українськими субтитрами);
Режисер: Слава Леонтьєв, Брендан Белломо;
Сценарій: Слава Леонтьєв, Брендан Белломо.
Зворушлива робота про тендітність мистецтва і збереження людяності за будь-яких умов, навіть за умов жорстокої війни. Хоча тут ревуть винищувачі і падають ворожі ракети, українські артисти Слава, Аня та Андрій вирішують залишитися вдома та працювати за покликанням. Вони знаходять тендітну красу навіть серед руїн, і власним прикладом демонструють, що навіть у нелюдських умовах важко знищити людську жагу до життя.
Гран-прі журі на кінофестивалі Sundance 2024.
Отримав дві перемоги в Міжнародному кінофестивалі в Боулдері – Гран-прі за найкращий документальний повнометражний фільм та приз глядацький симпатій в номінації документальний фільм.
Україна дуже сильна своїми короткометражними та документальними фівльмами. Згадаємо лише Золоту пальмову гілку Марини Вроди та “Оскара” Мстислава Чернова. Тому що загальна кількість престижних нагород наших документалістів та киномитців вже рахується більше за сотню. Тому чергова претензія на номінацію Кіноакадемії вже сприймається природньо.
Після дощу: Вкрадені Путіним діти повертаються додому
Жанр: документальний;
Країна: США, Україна, Канада;
Мова: англійська (з українськими субтитрами);
Режисер: Сара Маккартні;
Продюсер: Сара Маккартні, Саша Одинова, Наталія Лібет, Джордж Чигнелл, Шейли Невінс, Ольга Бесхмельниціна.
Ще один документальний фільм про гуманітарну катастрофу, яка супроводжує війни. Фільм режисерки й продюсерки Сари Маккартні й продюсерок Саша Одинової, Наталії Лібет, Джордж Чигнелл, Шейли Невінс, Ольги Бесхмельниціної розповідає історію того, як повертали викрадених Росією українських дітей. До створення фільму долучився благодійний фонд “Українська Мережа за Права Дитини”, який має великий досвід в розшуку та поверненні додому дітей, викрадених московітськими людожерами.
Мирні люди
Жанр: документальний;
Країна: Франція, Україна, Канада;
Режисерка: Оксана Карпович;
Продюсери: Росіо Барба Фуентес, Джакомо Нуді;
Номінації: LUX European Audience Film Award, Кінопремія «Готем» у номінації «Найкращий документальний фільм»;
Мови: Англійська, Українська, Російська;
Автор сценарію: Оксана Карпович.
І ще одна документальна стрічка про війну. Цього разу вона викриває зверину сутність нашого ворога. Матеріал для стрічки фільмували на Донбасі, у Київській, Харківській та Миколаївських областях. У стрічці показані наслідки бойових дій: розтрощені домівки, підірвані мости, згоріла техніка.
Після цього на статичні кадри було накладено аудіодоріжки телефонних розмов російських окупантів, які з початку повномасштабного вторгнення українські спецслужби регулярно перехоплювали та викладали їхні приватні розмови в інтернет. У телефонних розмовах окупанти розповідають про свої «імперські» плани, діляться «перемогами» та вихваляються, які «трофеї» планують привезти додому. Росіяни активно зізнаються своїм близьким у злочинах, а ті — з ентузіазмом підтримують їх. Найчастіше, ці діалоги відбуваються з матерями, дружинами та сестрами: тими, хто називає себе «звичайними мирними людьми».
Ось такі фільми відібрали кіноакадеміки для перегляду довгими зимовими вечорами. Рішення щодо шорт-списку вони будуть приймати за кілька тижнів і 17 грудня вже винесуть свій вердикт. Список номінантів буде оголошено через місяць після цього, тобто, 17 січня 2025 року. Сподіваємось, що українське кіно пройде в список номінантів і затвердить свою позицію серед видатних творів світового киномистецтва.
