Я завжди ставив тим, хто мріяв про “революцію в усьому світі”, або “московія – це весь світ” одне просте питання. От припустимо, окей, ви захопили весь світ. Все тепер у московітському лайні. Всі бідні, весь прогрес закінчився, технології втрачено і в гнійних калюжах московітські байстрюки б’ються з собаками за кістки. Все, як мріють покидьки великого жовтня.
І що? Що далі? Мир в усьому світі? А нащо тоді вся ця мілітаристська маячня, якій ви вчите своїх вилупків? Куди дівати всю зброю, яку ви накопичили з часів 1654 року? Що робити далі? Ворогів немає. Все, ви всіх перемогли. І?
Ми знаємо що буде далі. Що завжди буває далі. Але нас лише 25%, хоча іноді здається, що 2,5. Тому ось, собачка, дивись, що відбувається у молодших братів.
Талібан і сонце перемоги
Талібан, після захоплення влади в Афганістані у серпні 2021 року, стикається з низкою нових викликів, зокрема через нових ворогів як всередині країни, так і за її межами. Хоча режим офіційно контролює територію Афганістану, на тлі економічної кризи та міжнародної ізоляції продовжується протистояння з внутрішніми угрупованнями, зокрема Ісламською державою Хорасан (ІДХ), яка намагається підірвати стабільність уряду терактами.
ІДХ активно атакує урядові структури Талібану, іноді завдаючи суттєвих ударів по ключових містах і об’єктах, що призводить до жертв серед мирного населення. Боротьба між цими двома угрупованнями підсилюється через ідеологічні відмінності: ІДХ вважає Талібан недостатньо радикальним і прагне до глобального халіфату.
Нечемні сусіди
Загрози для Талібану не обмежуються тільки внутрішніми ворогами на кшталт Ісламської держави Хорасан (ІДХ). Режим стикається з міжнародними проблемами, де окрему увагу слід приділити відносинам із Пакистаном. Пакистан завжди грав ключову роль у підтримці Талібану протягом багатьох років, але згодом інтереси цих двох сторін почали розходитись. Причиною є активізація Техрік-е-Талібан Пакистан (ТТП), угруповання, що спирається на афганські території для своїх операцій і атак на пакистанські військові та цивільні об’єкти. Пакистан побоюється, що Талібан не лише не зупиняє діяльність ТТП, але й сприяє їй.
Останнім часом посилилися конфлікти між пакистанскими військовими та ТТП, які здійснюють постійні атаки на території Пакистану. Зростає напруга, і вже пролунали звинувачення на адресу Талібану про підтримку цих атак. У зв’язку з цим Пакистан почав зміцнювати свої кордони і вести переговори з іншими країнами регіону для протидії талібському впливу. Більше того, Ісламабад намагається залучити міжнародних партнерів для посилення санкцій проти талібського режиму, що може ускладнити його існування.
Годувати народ більш важко ніж вбивати
Однак міжнародна ізоляція Талібану продовжується не лише через Пакистан. Режим досі не отримав офіційного визнання на міжнародній арені. Це означає, що Афганістан залишається в стані економічної кризи, обмежений доступом до фінансової допомоги і ресурсів. Економічна ситуація в країні катастрофічна: населення стикається з дефіцитом продуктів харчування, медицини і базових послуг. Багато афганців покладаються на міжнародні гуманітарні організації, які, однак, мають обмежений доступ до країни через політичні та безпекові загрози.
Спроби Талібану налагодити співпрацю з іншими країнами регіону, зокрема з Китаєм, також не приносять очікуваних результатів. Китай залишається стриманим щодо інвестування в Афганістан, побоюючись нестабільності та терористичної загрози з боку екстремістських угруповань, які можуть впливати на безпеку в Сіньцзяні. Інші країни регіону, такі як Іран, також не поспішають з інтеграцією з Талібаном, побоюючись зростання екстремізму.
Екзистенційна нудьга приречених
А самим талібським бойовикам нудно. Вони виросли, не знаючи нічого окрім як стріляти та вбивати. Ні як будувати, ні як вирощувати врожай, якщо це, звісно, не опіум. Ні як шити одяг, ні як прикрашати дома, міста і людей. Тільки вбивати, взривати, нищити. Бажано, тих, хто не дасть відповіді. А виявилося, що все. Ворогів немає. Нема кого вбивати. Треба будувати і чимось годувати свій народ. А для цього треба знати як готувати їжу і як вирощувати для неї жито.
Тому чим будуть займатися далі всі ці потвори? Вірно. Вбивати. Спочатку сусідів, потім членів родини. а потім і самі десь підірвуться просто заради того, щоб було чим зайнятися. І це доля всіх релігійних дикунів: хоч червоних, хоч зелених, хоч чорних, хоч білих.
