Боротьба Росії за сирійську спадщину
Російські воєнкор-канали вважають, що Кремль торгуватиметься з новою сирійською владою та Туреччиною для збереження своїх військових баз у Сирії. І на підтвердження наводять таку аргументацію.
Наявність військових баз у Сирії забезпечує транзит людських ресурсів, військової техніки та тилового забезпечення для підрозділів в Африці. У разі закриття баз під питанням швидка евакуація та збереження озброєнь, а також блокування програм в Африці.
На думку військкорів, Кремль гратиме на протиріччях, намагаючись домогтися укладання угоди про збереження військових баз. Це цілком можливо, враховуючи безліч невирішених проблем, нова сирійська державність затверджуватиметься досить довго. Домовляючись “на березі”, присутність російських баз у Сирії можна зберегти.
Справді, поки що ніхто не ставив умов про виведення. Тим більше, що нова сирійська влада, вважають воєнкори, очевидно, буде нестійкою, і потенційна військово-технічна допомога їй не завадить. А класти всі яйця лише в один турецький кошик сирійським новим елітам буде небезпечно.
Турецький гамбіт
Пам’ятаєте, телевізійний фільм із такою назвою? Про російсько-турецьку війну позаминулого століття. Головним героєм був там такий Ераст Фандорін. Аристократ, красень і розумник, що увібрав у себе риси наступних лицарів плаща та кинджала, таких як Лоуренс Аравійський чи Джеймс Бонд. З російською специфікою, зрозуміло, тобто носій традиційних цінностей. Назва фільму така дещо загадкова, щось начебто з шахами пов’язане.
Справді, пов’язано. Гамбіт – це шаховий термін, початок гри, в якій заради якнайшвидшого переходу в атаку жертвують фігурою або пішаком. У буквальному значенні слова означає «поставити підніжку».
Ось Туреччина у Сирії і поставила Росії підніжку. Під ніж поставила, так би мовити, встромила черговий ніж у спину, навіть і не ніж, а кривий турецький ятаган.
Ердоган знав про напад, що готується. Знав, але друга Володимира не попередив. Більше того, як повідомило агентство Reuters, керівництво терористичних, а нині, за новою російською термінологією, опозиційних угруповань «Сирійської національної армії» (СНА) та «Хайят Тахрір аш-Шам» (ХТШ) близько півроку тому представило Туреччині план своєї операції зі повалення Башара Асада. І отримало повне схвалення на її проведення.
До цього Туреччина вела переговори із Сирією, але, мабуть, не зрослося. Нещодавно Ердоган заявив: “Режим Асада відкинув наші заклики до мирного врегулювання конфлікту, проігнорувавши простягнуту руку допомоги”.
Сходознавець Ігор Димитрієв у своєму телеграм-каналі констатує: найбільш серйозною силою в Сирії стає Туреччина. Не лише за рахунок військового ресурсу, а й економічного. Турки планують відновити промисловість Алеппо (у промислових зонах навколо міста були швейні, взуттєві та фармацевтичні фабрики), а також обіцяють пролобіювати зняття санкцій та повернути інвестиції в країну. Чиї інвестиції? До війни в Сирію заходили гроші із монархій затоки. З Асадом Ліга арабських держав зараз домовитися не змогла, а гарантувати безпеку активів у Сирії ані росіяни, ані іранці теж не в змозі. Більше того, російський бізнес кидали без особливої поваги до успіхів ВКС.
Поки що відкритим залишається питання: чи залишать Росії власну “зону окупації” в приморській Сирії з базами Тартус і Хмеймім? Росія давно просуває проекти в Африці, вони спираються на військову присутність, але ця присутність має вразливу точку – логістику. Вона здійснюється переважно через бази у Сирії та турки можуть її порушити. Отже, з Африкою треба буде прощатися.
Але турки можуть її і не чіпати, а це означатиме, що всі африканські ініціативи залежать від них, і в будь-яких переговорах із Росією Туреччина може в потрібний момент натиснути. Наприклад, попросить бути поступливішими в українських переговорах.
Підсумок: Туреччина значно посилила позиції у регіоні, особливо у взаєминах з Росією та Іраном. Примітно, що Ердоган довго вичікував потрібний момент і потім одним ударом досяг перемоги.
Ось такий вийшов турецький гамбіт. На початку гри Ердоган жертвує пішака – Башара Асада. І швидко розвиває атаку для отримання максимального профіту.
Турецька проурядова газета Sabah назвала п’ять варіантів розвитку ситуації у Сирії:
- Створення Сирійської Демократичної Республіки альянсом опозиції з різними фракціями та ідеологічними розбіжностями;
- Поява “Ісламської Республіки Сирія”, де кістяк складуть представники “Хайят Тахрір аш-Шам” (ХТШ, колишня назва екстремістського угруповання “Джебхат ан-Нусра”)”;
- Створення “антишиїтської держави під контролем Ізраїлю”;
- Створення під егідою США “Федеративної Республіки Сирія”, яка “буде балканізована шляхом поділу на невеликі кишенькові держави”;
- П’ятий та останній сценарій розвитку подій у Сирії передбачає її розкол та дезінтеграцію.
Якщо вас підвів Асад – винний у всьому Моссад
На думку політолога Володимира Пастухова, майбутнє Сирії як єдиної держави під дуже великим питанням, хоча Джулані (лідер найпотужнішого угруповання повстанців) і дає зрозуміти, що готовий говорити від імені «усього сирійського народу». Але це навряд чи – надто різні сили, що брали участь у цій революції, що особливо не планувалася.
Кремль, схоже, повівся відповідно до відомої формули: «Вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачати». Зрештою, Москва палець об палець не вдарила, щоб урятувати режим Асада, хоча намагатиметься домовитися про те, щоб їй дозволили зберегти свої військові бази.
Що ж, спроба не катування. Справжнє катування буде не в Сирії, а вдома, в Росії, де треба буде пояснювати цю геополітичну невдачу, списавши на когось стратегічний провал. Як вважає Володимир Пастухов, рішення для Росії може бути традиційним та нехитрим.
США звинувачувати невигідно – це пряме визнання, що програли американцям начисто. Туреччину безглуздо – це як сказати «сам дурень» (занадто багато цілувалися з Ердоганом). Залишається одне – як і півстоліття тому – «ізраїльська воєнщина». Ну, щось на зразок: «Якщо вас підвів Асад – винний у всьому Моссад».
Тим часом ізраїльські війська швидко просуваються на територію Сирії після захоплення влади повстанцями. Упродовж кількох годин після того, як була взята під контроль столиця Сирії, Ізраїль захопив військові пости на півдні країни, відправивши свої війська через кордон уперше після офіційного закінчення війни Судного дня у 1974 році.
Виступаючи в понеділок, Нетаньяху поставив собі в заслугу крах режиму Асада, заявивши, що це «прямий результат ударів», які ізраїльські війська завдали Ірану, ХАМАСу та «Хезболлі». “Як я і обіцяв, ми перекроюємо Близький Схід”, – сказав він.
Два джерела у сирійських службах безпеки повідомили у понеділок, що ізраїльські літаки розбомбили щонайменше три великі авіабази сирійської армії, на яких знаходилися десятки гелікоптерів та літаків. Це стало найбільшою хвилею ударів по авіабазах з моменту повалення Асада.
Удари були завдані авіабазою Камишли на північному сході Сирії, базі Шіншар у сільській місцевості Хомса та аеропорту Акрба на південний захід від столиці Дамаска, повідомили джерела. По сирійських військових об’єктах було завдано близько 300 ударів, повідомляє сайт Ynet. Джерела додають, що якщо удари триватимуть у нинішньому темпі, то, на думку офіційних осіб, сирійські ВПС будуть повністю знищені протягом кількох днів.
На думку аналітиків, це гарантує, що повстанські групи та будь-який майбутній уряд Сирії не зможуть загрожувати Ізраїлю з повітря.
