Церемонія, що відбулася вчора, 15 березня 2026 року в Dolby Theatre, традиційно мала стати апофеозом кінематографічного року. Але ще задовго до червоної доріжки навколо неї закрутилися дискусії.
Номінанти оголосили ще 22 січня — це зробили акторка Даніель Брукс і Льюїс Пуллман у Samuel Goldwyn Theater.
Список виявився потужним: «Sinners» Раяна Куглера зібрав рекордні 16 номінацій (найбільше за всю історію для одного фільму), «One Battle After Another» Пола Томаса Андерсона домінував у драматичних категоріях, а «Hamnet» Хлої Чжао привертав увагу літературною глибиною.
Скандали не забарилися. Головний — нове правило Академії: члени тепер зобов’язані переглянути всі фільми в категорії перед голосуванням, інакше — відлучення від голосування. Дехто іронічно назвав це «кінематографічним ПАКТом», бо раніше голосували «за репутацію». Плюс геополітика: через попередження ФБР про можливі загрози (тло іранського конфлікту) Dolby Theatre оточили тисячею охоронців, дронами та камерами. А ще — обмеження живих виступів пісень: лише дві з п’яти номінованих виконали наживо.
Діан Воррен обурилася: «Це неповага до колег». Академія відповіла монтажними роликами, але присмак несправедливості залишився. Не кажучи вже про традиційні «чорні списки»: Вілл Сміт, Гарві Вайнштейн та інші досі персони нон грата.
Чим 98-ма церемонія відрізнялася від попередніх?
По-перше, ведучий — Конан О’Браєн вдруге поспіль. Комік повернувся з гострим гумором, але без надмірної провокації (хоча його вступний жарт про «деякі королівські скандали» змусив зал зашарітися).
По-друге, нова категорія — Best Casting (перша з 2001 року!). Її перемогла Кассандра Кулукундіс за «One Battle After Another» — і це справді історично.
По-третє, вперше жінка отримала «Оскар» за операторську роботу — Осінь Дюральд Аркапо за «Sinners».
Оголошували номінантів зірки першого рангу: Зої Салдана, Енн Гетевей з Анною Вінтур, Роберт Дауні-молодший і Кріс Еванс, Педро Паскаль і Сіґурні Вівер, Демі Мур, Роберт Паттінсон і Зендая, навіть Барбра Стрейзанд і Біллі Кристал. Анонсер — Метт Беррі з його фірмовим британським сарказмом. Серед помітних гостей — Кайлі Дженнер (викликала фурор на червоній доріжці), Тімоте Шаламе (знову в центрі мемів) і, звісно, усі номінанти. Атмосфера була урочистою, але з відчутним присмаком «ми тут, щоб святкувати мистецтво… і трохи політику».
Головні переможці
Найкращий фільм — «One Battle After Another» (продюсери Адам Сомнер, Сара Мерфі та Пол Томас Андерсон). Фільм забрав також найкращу режисуру (Пол Томас Андерсон), найкращий адаптований сценарій (Андерсон за романом Томаса Пінчона) та найкращу чоловічу роль другого плану (Шон Пенн).
Найкраща чоловіча роль — Майкл Б. Джордан («Sinners»). Його промова про «людей, які йшли попереду» стала одним із найщиріших моментів вечора.
Найкраща жіноча роль — Джессі Баклі («Hamnet»).
Найкраща чоловіча роль другого плану — Шон Пенн («One Battle After Another»). Найкраща жіноча роль другого плану — Емі Мадіган («Weapons») — перша статуетка для 70-річної акторки, і зал встав.
Найкращий анімаційний фільм — «KPop Demon Hunters».
Найкращий міжнародний фільм — «Sentimental Value» (Норвегія, режисер Йоахім Трієр).
Найкращий документальний фільм — «Mr Nobody Against Putin» Девіда Боренштейна — стрічка про російську опозицію, що стала, мабуть, найполітичнішим моментом вечора.
Найкраща операторська робота — Осінь Дюральд Аркапо («Sinners», перша жінка-переможниця).
Найкраща оригінальна пісня — «Golden» з «KPop Demon Hunters».
Несподіванки та розчарування
Тімоте Шаламе («Marty Supreme») і Леонардо ДіКапріо («One Battle After Another») залишилися без «Оскара» в головній чоловічій ролі — хоча ставки на них були високі. Емма Стоун («Bugonia») теж програла. Бенісіо дель Торо і Делрой Ліндо не змогли перевершити Пенна. «Sinners» забрав купу технічних нагород, але програв «One Battle After Another» у головних. А ще — рідкісний момент, коли Академія дала спільну перемогу в одній категорії (деталі ще обговорюють). Конан О’Браєн пожартував: «Голлівуд любить драму, але ще більше — коли драма виграє». Трохи іронічно, чи не так?
Скандали з «російським акцентом»
Цього року прямих «нагороджень росіян під санкціями» не сталося — Росія, як і раніше, фактично бойкотувала процес (традиція з 2022-го). Але перемога документального фільму «Mr Nobody Against Putin» у категорії найкращий документальний фільм стала потужним політичним сигналом.
Ми не вважаємо, що це погано. Хіба що як зайве нагадування про московітських немовби “митців”. Але зміст фільму можливо неправильно зрозуміли кіноакадеміки і подали в неправильному контексті.
Фільм насправді зовсім не про якусь “опозицію”, якої немає. Це фільм-попередження. Фільм про те, як на московії готують нове покоління “путінюгенда”, вбивць, нових гунів, які прийдуть вбивати, руйнувати і відкидати цивілізацію на сторіччя назад.
Це станеться не за жєиття цього покоління. може тому воно так і толерує це ганебне та загрозливе явище. Але їхнім дітям доведеться зіткнутися з цими пост-радянськими московітськими дикунами і потворами на полях битв другой половини 21 сторіччя.
Якби це попередження правильно зрозуміли, було б гарно. І тоді нагорода була б доречною. але ж ні, дива не сталося. Самозаспокоєне та сите американське суспільство не бажає думати про війну, хоча вона вже стукає в їхні двері.
Загалом 98-ма церемонія вийшла стриманою, але змістовною. Без надмірного пафосу, але з новими рекордами, першою жінкою-операторкою та документальною стрічкою, що нагадала: кіно — це не лише розвага. «One Battle After Another» переміг заслужено — історія про боротьбу, яка резонувала з часом. А Голлівуд, як завжди, продемонстрував: він може бути і гламурним, і політичним водночас. Трохи іронії в цьому є — але саме така суміш і робить «Оскар» вічним.
