22 лютого 2026 року в Royal Festival Hall у Лондоні, під веденням Алана Каммінга, відбулася 79-та церемонія EE BAFTA Film Awards. Цього року премія вкотре підтвердила свій статус незалежного барометра кінематографа: не завжди збігається з американськими прогнозами, але завжди додає драми та несподіванок. Головний переможець — політичний трилер Пола Томаса Андерсона «One Battle After Another» («Одна битва за іншою») — забрав шість нагород, включно з головними. Але вечір запам’ятався не лише домінуванням, а й емоційними проривами та історичними моментами.
Прогнози критиків: фаворит був очевидний, але інтрига лишалася
За тиждень до церемонії більшість оглядачів, зокрема Пітер Бредшоу з The Guardian, майже одностайно віддавали перемогу Андерсону. Фільм з 14 номінаціями (рекордний показник) виглядав як машина для перемог: потужний сценарій, зірковий каст (Леонардо ДіКапріо, Шон Пенн, Тейяна Тейлор) і гостра політична сатира на тему революції, батьківства та американського фашизму. Критики писали: «Андерсон нарешті отримає свого першого BAFTA за режисуру». Британський фаворит — «Hamnet» Хлої Чжао — мав 11 номінацій і сильні шанси на Outstanding British Film та акторку. Емоційна історія про смерть сина Шекспіра, адаптована з роману Меггі О’Фаррелл, торкалася струн національної гордості. У категорії найкращий актор фаворитом вважали Тімоті Шаламе («Marty Supreme») або ДіКапріо, а підтримка — Вунмі Мосаку («Sinners») та Беніціо дель Торо. Багато хто передбачав, що «Sinners» Райана Куглера візьме технічні нагороди та сценарій, але не більше. Загалом тон прогнозів був: «Андерсон забере все, крім британського призу».
Переможці: шість трофеїв для Андерсона та історичні прориви
Реальність виявилася ще яскравішою. «One Battle After Another» переміг у шести категоріях: найкращий фільм, найкращий режисер (Пол Томас Андерсон — перша перемога в цій номінації), адаптований сценарій, найкращий актор другого плану (Шон Пенн у ролі божевільного полковника Локджава), операторська робота та монтаж. Цей динамічний, тригодинний екшн-трилер про колишніх революціонерів, які рятують доньку від минулого, став справжнім тріумфом. Андерсон на сцені зізнався: «Це кіно про те, як ми не втомлюємося боротися».«Сinners» Райана Куглера (вампірський горор 1930-х у Міссісіпі з Майклом Б. Джорданом у подвійній ролі) взяв три нагороди: найкращий оригінальний сценарій (перша перемога Куглера в цій категорії та історичний момент для чорношкірого режисера), найкраща акторка другого плану (Вунмі Мосаку) та найкраща оригінальна музика.
«Frankenstein» Гільєрмо дель Торо домінував у технічних категоріях — костюми, грим та продакшн-дизайн.
Найбільш емоційною стала перемога Джессі Баклі у номінації найкраща акторка за «Hamnet» — історію горя Шекспіра та його дружини Агнес. Баклі, вперше взявши BAFTA, виголосила сльозливу промову без підготовки. «Hamnet» також отримав Outstanding British Film. А справжньою сенсацією став Роберт Арамайо з малобюджетної драми «I Swear» (про адвоката з синдромом Туретта) — він забрав найкращого актора та EE Rising Star (єдина нагорода від глядачів). Це один із найбільших апсетів останніх років: Шаламе та ДіКапріо залишилися з порожніми руками.
Хто з переможців має реальні шанси на «Оскар»?
BAFTA традиційно сильно корелює з Академією, але цього разу підкинула інтриги. «One Battle After Another» залишається головним фаворитом на найкращий фільм і режисуру — шість перемог плюс потужний імпульс від критиків і Гільдії режисерів. Андерсон, ймовірно, нарешті отримає свою першу статуетку. Шон Пенн та Вунмі Мосаку тепер у топі підтримки.
Джессі Баклі після BAFTA стає головною претенденткою на найкращу акторку — емоційна глибина ролі Агнес, британський акцент і попередні перемоги (Golden Globe) роблять її майже недосяжною. «Hamnet» також може претендувати на адаптований сценарій та технічні номінації.
Найцікавіше — категорія найкращий актор. Перемога Арамайо різко підняла його котирування: тепер він реальний конкурент Шаламе та ДіКапріо. Оскарівські виборці люблять «історії про подолання» — а тут ще й Rising Star від публіки. «Sinners» Куглера має чудові шанси на оригінальний сценарій та, можливо, акторку другого плану. Технічні нагороди для «Frankenstein» майже гарантовані.
Загалом BAFTA 2026 нагадала: британська премія — не просто репетиція «Оскара», а самостійний голос. Вона підтримала потужний політичний трилер Андерсона, віддала належне емоційній британській драмі та відкрила двері новим іменам. До 2 березня (оголошення номінацій «Оскара») гонка стала ще непередбачуванішою. А ми, глядачі, отримали чергове підтвердження: 2025-й став одним із найяскравіших років сучасного кіно.
Особисті висновки
Звичайно, можна радіти за Шона Пена. Нагорода заслужена від першої до останньої екранної хвилини. Він ще раз продемонстрував що майстерність не згасає з роками, а лише додається за рахунок досвіду.
Перемога Роберта Арамайо для мене – це “сіра конячка”, бо фільма з його участю я не бачив. Нічого не маю проти актора, хоча бачив його лише у двох серіалах. В “Грі Престолів” роль в нього була дуже маленька, щоб зробити якісь висновки. А от в жалюгідній саморобці Амазон “Персні влади” роль Елронда була зовсім не його. Аж ніяк син Еаренділа, славетний король ельфів не міг бути таким. Ані статурою, ані характером, ані загальною харизмою. Зрозуміло, що після чорного Снейпа чомусь дивитися неможливо, але факт є фактом. Можу побажати Роберту в наступних ролях довести що він гідний своєї нагороди.
На BAFTA цього року була ще одна подія. Нагороду отримав документальний фільм про росіян. Про поганих. Зроблений “хорошими”.
При цьому фільм Мстислава Чернова “2000 метрів до Авдіівки” лишився без нагород.
Чи є це поганою новиною? Я б не сказав. Бо через свій фільм московіти показали як там на болотах зароджується нацизм. Саме неонацизм 3.0. Який спрацює через 20 років. І нові орди підуть “на Бєрлін”. І невідомо чи встоїть колективний Берлін проти цієї зграє скажениої оркотні.
Україна бореться з їх дідами і батьками вже 12 років, перетворюючи їх на багно і лайно. Сподіваюсь, що і наступні покоління українців будуть робити те ж саме. Бо інакше вони загинуть. А чи почує Європа загрозу собі в цьому фільмі і чи почне ростити своє нове покоління ельфів – невідомо. Принаймні, “харошіє” рускіє їх попередили. Хай пограються своїми масочками.
В цілому до вибору британських академіків претензій немає. Все так, як і має бути.
Там ще були цікаві анімаційна номінація та короткий метр. але про це – наступного разу.
