Це може виглядати дивно, але німці, схоже, досі сумують за світлим минулим, повним зґвалтованих червоними німкень та смачного пломбіру.
Інакше важко пояснити результати опитувань, які прокоментував канцлер ФРГ Олаф Шольц. За його словами підтримки України урядом та партією влади коштувала їм значної частини рейтингу. Підтримка соціал-демократичної партії Шольца впала саме у східній Німеччині – традиційній території популістів та соціалістів.
Старі і нові покоління не дуже розумних громадян поки ще головної за вагою країни ЄС бажають зближення з росіянами, всебічної халяви і визнання «цінності» робочого класу.
І, звісно, вони проти «імперіалізму», який втілює в їх очах Америка.
Кожен, що міркує реально, зрозуміє, що справа тут не в мріях про безкоштовний смачний пломбірчік і окрему кімнату в щасливій комунальній родині алкоголиків, а в безконтрольній російській пропаганді, яка всі ці роки продовжує наповнювати не дуже міцні мізки люмпенів.
Але проблема може бути набагато глибшою. Таким чином може виявлятися етнічні відмінності населення східних земель ФРГ від західних співгромадян.
Об’єднання Німеччини в імперію, засновану на етнічному походженні народів, що в неї увійшли, відбулося в 1871 році. Цей процес тривав майже до середини 19 сторіччя і був припинений на початку 20 сторіччя новим розділом німецькомовних країн після Першої світової війни. Друга світова ще більш ускладнила цей процес, рішенням якого стало воз’єднання земель аж в 1991 році.
Після майже четвертини сторіччя з того моменту східні землі (Саксонія, Тюрінгія, Померанія та Бранденбург) недостатньо відчули себе німцями у розумінні «старої Німеччини», що є класичним відображенням буржуазного духу Європи.
