Цього тижня відбулися два визначних акти доброї волі. Якщо про великий обмін важливими полоненими між Заходом та московієй пишуть всі новинні стрічки, то про другий нам менше відомо, хоча він теж дуже важливий у концепції “м’якої сили”.
Великий обмін ув’язненими
Тепер до суті. Вчора відбувся перший великий публічний обмін полоненими між Заходом та московією. Це дуже рідкісні моменти, тому що обміни відбуваються загалом непублічно через конфіденціальність самих осіб, що там беруть участь.
Тому що міняють здебільшого шпигунів, імена яких не розголошуються і доля яких до і після обмінів лишається невідомою широкому загалу. Тому вчорашня акція показова у цьому сенсі.
Головними в’язнями кремля були Пол Вілан, Еван Гершкович та Алсу Кумашева. Це журналісти, громадські діячі, які були зловлені ФСБ заме з ціллю виміняти їх на своїх цінних агентів, що були заарештовані в західних країнах.
Окрім цього був помилуваний німець Рік Крігер, якого в Білоррусі приговорили до страти. Його теж обміняли.
Додатком до громадян Європи та Америки стали десять “харошіх рускіх”, які боролися з режимом довгі роки за західні гранти, але так і не побороли. Тепер вони, мабуть, приїдуть в Україну щоб розказати нам як правильно “боротися” і “нє всьо так адназначна”. Тут треба ще згадати що буквально кілька днів тому в дім Іллі Пономарьова, який вже живе в Україні і розказує що є і “хорошиє рускіє” прилетів ворожий дрон. Нагадалочка про те, що “нікто нє забит”.
Та й грець з ними, з цими рускімі. Вийшли на волю і гарно. Справа в іншому. Чи є такий обмін умовно незначних для політики та світоустрою людей на дуже важливих і небезпечних професіоналів ФСБ? Вірний “кілер” путіна Вадим Красіков обслуговував кремлівського диктатора ще з часів Собчака, до смерті якого ймовірно і приклав руку, залишивши диктатора на троні без “кураторів”. Він “працював” по всьому світу, як і відомі шпигуни-невдахи Пєтров і Баширов, імена і обличчя яких тепер знають навіть автори коміксів. Під прикриттям “клованів” професіонали типу Красікова робили свою справу ефективно і безжально. І тепер він знову продовжить вбивати опонентів московітського режиму. Журналіст і кілер екстра-класу – чи це рівноцінний обмін? Чи не є це черговим проявом слабкості колективного Заходу? Звісно є.
Але я певен, що ця робота по обміну, яка тривала близько року, робилася не задля того, щоб підняти передвиборний рейтинг Камали Гарріс. І її справжню мету ми ніколи не дізнаємось. Обміняли і все. Окей. Гарно.
Помилування для вбивць?
Але нещодавно трапився ще один “акт милосердя”. Організатори теракту 11 вересня 2001 року були… звільнені від смертної кари завдяки укладеній із слідством угоди в США.
І це цікавіше.
Після 27 місяців переговорів Халід Шейх Мохаммед, Валід бін Атташа та Мустафи аль-Хавсаві, які підозрювалися у плануванні та здійсненні теракту 11 вересня, що коштував Америці життів 2976 осіб і грандіозних матеріальних збитків та глобальних політичних іміджевих втрат, уклали угоду зі слідством.
Тепер вони не зможуть отримати найвищу міру покарання.
Звісно, їх засудять на 100500 років ув’язнення, але вони (зокрема Мохаммед) вже просиділи не менше 20 років і вже зрозуміли, що з в’язниці їм не вийти до кінця життя.
Це теж можна вважати смертною карою, але публічна страта мала б великий виховний ефект і принесла б полегшення родичам жертв.
У 2008 році Мохаммеду було висунуто звинувачення у переліку злочинів, включаючи змову, вбивство з порушенням законів війни, напад на цивільних осіб, напад на цивільні об’єкти, навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знищення майна з порушенням законів війни, тероризм і матеріальне забезпечення тероризму. США заявили, що вимагатимуть смертної кари для Мохаммеда.
Але військовий судовий процес проти Мохаммеда та його ймовірних співучасників був відкладений на роки, оскільки США намагалися визначити, як вирішити проблему тортур, які застосовувалися проти Мохаммеда та інших осіб у секретних в’язницях ЦРУ у 2000-х роках. Це питання створило правову проблему для прокурорів щодо того, чи є докази, отримані під час тортур, прийнятними в суді.
Тепер підозрювані візьмуть вину на себе і тим самим минують “зелену милю”.
Чи все так, як виглядає і ми програли?
Звісно, це виглядає як слабкість. Терористи просто зараз сміються з “слабкого Заходу”, який 20 років рішає щось з вбивцями тисяч людей. В країнах “реальної політики”, до якої доєдналася і Україна, питання зрадників, вбивць, шпигунів та диверсантів вирішуються швидко і ефективно.
У пересічної людини цей тиждень може викликати депресію. І відчуття, що “зло перемагає” і “добрим” демократіям ніколи не перемогти звірину люту силу, що вбиває, не розмовляючи і не цінить людське життя анітрохи. І відмазки типу “ми не маємо перетворюватися на них” вже не катять. Маємо. І будемо. І хай це коштує нам падіння рейтингу і політичного респекту. Але це особисто наша точка зору, яку можливо, підтримає багато українців. Але демократичне суспільство обирає шлях переговорів і проявів поступливості. Всі ж розуміють, що людські життя тут ні до чого, вони ніколи нікого не цікавили. Спитайте у стрілка в Трампа.
Тому почекаємо наслідків. А я певен що вони будуть. І ми побачимо їх ще до кінця року. Просто повірте Чорному Лису.
