Джо Байден зняв свою кандидатуру на майбутніх виборах президента США. Про ймовірність цього багато говорили останніми тижнями, а красномовніше за все про це казала поведінка літнього чоловіка, який знаходиться у стані постійного стресу.
Такому великому політику як Байден треба ставити пам’ятники на почесних місцях Америки, а в Україні назвати його ім’ям вулицю. Бо його внесок у світовий порядок неоціненний. Це політик з великої букви, дуже освічений, маючий грандіозний досвід фахівець з політики, економіки і права. Але ж, роки беруть своє. І для дідуся Джо настав час нарешті відпочити. От побачите, яку він виростить капусту і буде нею пишатися більше, ніж своїми досягненнями в Капітолії та Білому домі. Така доля всіх успішних державних менеджерів, що самі вирішили відмовитися від влади. Вищі сили дарують їм щастя дожити життя в мирі та славі. Тож, дякуємо за все, Джо Байден! Здоров’я та довгих років!
А тепер повернемося у кубло однодумців, яким є американський (та і взагалі будь-який) політикум. Байден запропонував кандидатом свого віце-президента Камалу Харріс. Свого часу, коли Джо ще тільки йшов на перший термін, багато хто казав, що у Харріс є амбіції, вищі за віце-президентські, і саме для цього вона увійшла до команди старого, який може і один термін не подужати. Тоді б Камала стала в.о. президента, а потім вийшла б на вибори. Сталося інакше, але поки всі її плани здійснюються.
Тепер питання – чи висунуть її в кандидати однопартійці демократи?
Насправді, “розігрітих” кандидатів притомного віку і маючих політичну вагу як у Байдена чи Харріс, у демократів не видно. Мішель Обама могла б стати обличчям “нової” демократичної спільноти, але в її кандидатурі є дві проблеми. Як і у самої Харріс. В той час коли конкурент розігрує карту білого мачо-фермера і вівці ревуть від щастя, виводити проти нього не-білу жінку дуже ризиковано.
Зрозуміло, що не-біла спільнота в США зараз навіть перевищує білу і умовний Дензел Вашингтон або Сем “Мазафака” Джексон переграли б “простака” Трампа чисто один до десяти, але ось щодо жінки-президента – це спірне питання.
І воно має дуже широке підгрунтя окрім традиційного сексизму. Тому скільки б не старався Дисней із своїми чорно-синьо-зеленошкірими героїнями, ці фільми однозначно провалюються у прокаті. Бо поки що американське суспільство не хоче бачити не-білу жінку головною в історії. Та і до білих ставлення не дуже покращилося.
Тому може передвиборному штабу демократів вистачить розуму провести ретельні соціологічні дослідження перед висуванням кандидата(ки).
А Джо Байден до листопада залишається повноправним президентом і нарешті може розв’язати багато проблем своїми цілком законними ініціативами. Бо тепер його не стримують питання відсотків в рейтингах.
По-перше хай дасть вже дозвіл стріляти куди завгодно. А українці знайдуть цілі самі. І це увічнить дідуся Джо в історії нашої країни і пам’яті напроду.
