Головною проблемою в світовій політиці в останні двадцять років стала безкарність. Всілякі карликові особи та державоустворення раптом починають вважати себе центром всесвіту та зародком імперій і роблять речі, які не можна робити вже дуже давно.
Раніше всі подібні конфлікти вирішувалися колективним покаранням винуватця сусідами аж до повного знищення країни-хулігана та її населення. Зараз на таке спромігся лише Ізраїль, і ми бачимо хвилі осудження з боку збоченого суспільства.
Але насправді, якщо б кожен лідер з імперськими амбіціями знав, що за порушення кордонів на нього чекає невідворотній лом в сраці, дуже багато конфліктів навіть не почалися б.
Раніше так було з цивільними літаками. Ті, хто збивав цивільні літаки навмисно, були невідворотньо покарані. Окрім Росії за малайзійський “Боїнг” та Ірану за український літак. І ми всі побачили наслідки.
Тому тема покарання за агресію має вийти на перший рівень політичних задач як Америки та Євросоюзу, так і політичних утворень в Азії, Латинській Америці, Африці та Близькому Сході.
У світлі триваючого конфлікту між Україною та Росією, питання міжнародної відповідальності стає все більш актуальним. Як пишуть, у квітні 2025 року для Володимира Путіна буде створений трибунал на базі Ради Європи. Ця новина викликає безліч питань про правові механізми, політичні наслідки та практичну реалізацію такого трибуналу.
Передумови до Трибуналу
Від початку російського вторгнення в Україну в 2022 році, міжнародна спільнота активно обговорювала можливість притягнення до відповідальності осіб, які відповідають за цей конфлікт. Існує кілька юридичних моделей, які можуть бути використані для такого процесу.
- Міжнародний кримінальний суд (МКС) – хоча Росія не є членом Римського статуту, Україна визнала юрисдикцію МКС щодо злочинів, скоєних на її території з 2014 року. Проте, МКС може розглядати лише злочини, що підпадають під його юрисдикцію, як-от воєнні злочини, геноцид і злочини проти людяності.
- Гібридний трибунал – це модель, де національне законодавство України поєднується з міжнародними стандартами. Такий трибунал може бути створений за підтримки Ради Європи або ООН, забезпечуючи більшу легітимність і міжнародну підтримку.
- Спеціальний міжнародний трибунал – ця опція передбачає створення нового судового органу, спеціально для розгляду злочинів агресії, які МКС не може розглядати через відсутність юрисдикції відносно Росії.
Правові та Політичні Аспекти
- Правові виклики: Встановлення юрисдикції над російськими лідерами є складним завданням. Росія, як держава, не визнає юрисдикцію МКС, що ускладнює процес притягнення до відповідальності. Крім того, потрібно забезпечити, щоб процес відповідав міжнародним стандартам справедливого судочинства.
- Політичні наслідки: Створення трибуналу може мати значні політичні наслідки, включаючи напруження у відносинах між Росією та Заходом. Водночас, це може стати символом міжнародної солідарності з Україною.
Практична Реалізація
Згідно з інформацією з інтерв’ю Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги від 16 січня 2025 року на “Європейській правді”, для України членство в НАТО є безальтернативним, і заборона на переговори з Путіним залишається в силі. Це підкреслює, що будь-який трибунал над Путіним буде не тільки юридичним, але й політичним процесом, який має на меті не допустити повторення агресії.
Потрібно буде зібрати переконливі докази воєнних злочинів та злочинів проти людяності, що вимагає співпраці міжнародних організацій та держав-учасниць.
Будь-який трибунал потребуватиме широкої міжнародної підтримки, як фінансової, так і політичної, для забезпечення його легітимності та ефективності.
Важливо відзначити, що для ефективної роботи трибуналу потрібні зусилля не лише з боку України та Європи, але й інших міжнародних партнерів. Це включає дипломатичний тиск на Росію, співпрацю з іншими міжнародними судами та трибуналами, а також підтримку з боку громадянського суспільства та міжнародних правозахисних організацій.
Висновок
Створення трибуналу над Путіним є складним, але важливим кроком у напрямку міжнародної відповідальності за злочини агресії. Хоча новина про можливий трибунал в квітні 2025 року викликає оптимізм, реалізація такого проекту вимагає значних зусиль у сфері міжнародного права, дипломатії та політичної волі. Це не просто судовий процес; це випробування для системи міжнародної юстиції, яке може визначити майбутні підходи до вирішення конфліктів і притягнення до відповідальності світових лідерів.
Очевидно, що на шляху до справедливості є багато перешкод, але кроки, які вже зроблені, свідчать про те, що міжнародна спільнота готова до дій. Чи стане цей трибунал реальністю, залежить від багатьох факторів, але одне ясно: ідея справедливості щодо злочинів, скоєних у конфлікті, не відступає.
Що ж до участі Путіна в такому трибуналі, то тут виникає одразу декілька аспектів. Перший: не можна судити того, кого немає. Те, що московією править сімулякр у вигляді манекенів Путіна, ні для кого не є секретом. Тому питання легітимності московітського лідера теж є нагальною проблемою. Бо відправивши ляльку до суду, справжні винуватці та правителі мордовської імперії уникнуть відповідальності.
Другий: навіть якщо Путін існує і несе персональну відповідальність, його не допустять до будь-яких юридичних процесів його подільники. Діда тихо придушать шарфіком, як це вже було багато разів і скажуть, що доконав диктатора похилий вік та нервова робота.
Тому у трибунала, якщо такий буде, є задача покарати всіх учасників спроби переписати історію та змінити політичну мапу Європи.
Стратити пропагандистів. Лишити олігархів без коштів. Ув’язнити робітників терористичних спецслужб. Денаціфікувати населення. Голод і контрпропаганда роблять дива в цьому питанні буквально за десять років.
Інакше завтра на людство чекають парад наполеончиків, феодальний розділ держав і нові сторічні війни.
