Література у будь-якій країні – це не застиглі моноліти давно померлих письменників та поетів. Зазвичай, у нормальному суспільстві їх вивчають лише спеціалісти, самі літератори, і студенти-лінгвісти у відповідних навчальних закладах.
Художнє слово – живе, воно збагачується і розвивається за законами сьогодення.
А коли література пов’язана з історією, то в часи, коли історія країни і суспільства змінюється щомиті, вона не тільки нотує факти і пливе у вирії подій, а і прямо впливає на суспільну думку і тим самим, теж творить історію.
Український письменник, журналіст, музикант Валентин Терлецький доводить це циклом своїх історичних романів “Книга Сили”.
Ці романи присвячені козацькій історії України, тобто, її справжній історії як незалежної держави. Перші три частини цикла описують козацьку добу, а останній, сьомий роман, буде присвячений сьогоденню, революціям, війні, новим загрозам і новим героям, що захищають свободу.
Про свою амбіціозну ідею, яка стала справою останнього десятиліття для Валентина, він розповів у інтерв’ю видавництву “Богдан”, з яким він співпрацює у виданні нових книг циклу.
“Мушу констатувати, – каже Валентин Терлецький: ця тема [козацтво] і зараз неабияк напружує та дратує багато кого — від пересічних українців до культурних діячів, чиновників та політиків, і не лише у нас, а й в інших країнах, особливо коли Україна знову стала на шлях козацької ідеї, військової демократії, хоч це відбулося і вимушено, під тиском зовнішніх обставин — війни. Чому так відбувається? Бо козак — це вільна озброєна людина. … Така Україна — вільна, багата, могутня, впевнена, сильна, щаслива — не потрібна ані «руському міру», який прагне під корінь знищити нашу ідентичність, ані Європі, де зараз пропагують зовсім інші цінності, ані Азії, яка вбачає в Україні лише ресурс для збагачення, ані Америці… Для потужних наддержавних систем завжди найбільше цінувався здеморалізований натовп беззбройних рабів, ніж згуртована громада вільних озброєних людей. Бо рабами можна керувати. А вільні люди можуть дати по зубах будь-кому. І козацтво знову виявляється зайвим у цій концепції…”
Романи циклу “Книга сили” – це художнє переосмислення реальних історичних подій. Їх можна назвати “історичним фентезі”, “науково-популярними книжками”, “адаптацією історичних документів”, але це цікаві історичні романи у повному сенсі назви цього жанру.
“У мене є мета — я хочу достукатися до українців, які й досі перебувають у сомнамбулічному сні. Хочу докричатися, розкрити їм очі, зацікавити власною історією, багатющою спадщиною цієї землі й цього народу, вказати підґрунтя, аби виникла потреба пишатися тими здобутками, які ми, українці, подарували світу, вселити гордість за свій край, героїчне минуле предків, дати їм впевненість у собі, змусити, врешті, спільними зусиллями будувати щасливе, багате майбутнє. Бо, як говориться у старовинному козацькому карбі — «Лиш єдиний є на світі гріх — робити зле добрим людям, змінити карб та бути бідним на своїй землі».”
Читайте інтерв’ю повністю ТУТ. Чорний Лис особисто знає Валентина і ми разом робили цікаві проєкти в нашому лісі, тому незабаром на сторінках нашого часопису з’явиться ексклюзивна розмова з письменником. Не забувайте підписатися на наші сторінки на Фейсбуці та Х.
