Вчора, 26 червня, Олександр Усик оголосив про своє рішення звільнити всі чемпіонські пояси, якими зараз володіє і дати можливість топовим боксерам змагатися за них.
Що призвело до такого рішення, які будуть швидкі та довготривалі наслідки цього вчинку?
Позитивні моменти
На даний момент Усик володіє чотирма чемпіонськими поясами: IBF (2021—2024; 2025—т. ч.), WBA (Super) (2021—т. ч.), WBC (2024—т. ч.), IBO (2021—т. ч.). Тобто, наразі він заблокував чотири головні федерації професійного боксу, бо є непереможним чемпіоном в них усіх. Це неабияк демотивує інших спортсменів, оскільки, як показав досвід братів Кличків, звільнення чемпіонського титула можна чекати і десять років. А вік спортсменів короткий, багато хто міг просто не “дожити” до можливості вийти на ринг на чемпіонський бій.
Тому рішення чемпіона вивільнити титули пожвавить світовий бокс і знову зробить його конкурентним. Це задовольнить не тільки спортсменів, але і федерації, збільшить інтерес публіки до професійного боксу в суперважкій вазі, дасть рекламодавцям новий імпульс для маркетингових рішень і також дуже зіграє на руку букмекерським конторам, якім передбачувані результаті матчів з Усиком завжди стояли на перешкоді до мільйонних прибутків від несподіванок.
Мінуси
Мінусів, як таких, майже немає.
По-перше, Олександр покидає професійний ринг непереможеним. Не тільки в плані останніх титулів. Він взагалі за всю свою професійну кар’єру не програв жодного матчу. З 25 титульних поєдинків він виграв всі 25.
За всю історію професійного боксу лише Рокі Марчіано, що виступав на професійному рингу з 1947 по 1955 роки, не програв жодного матчу в кар’єрі, вигравши всі 49 поєдинків. Усик має всі шанси стати другим у світі рекордсменом такого рівня.
По-друге, з Олександром не пов’язано жодних негативних моментів. Ані скандалів, ані бійок поза рингом, ані брудних прийомів, в яких його можна було звинуватити. Всі завжди відмічали його чисту, відкриту манеру бою і перевагу за рахунок швидкості та уважності, а не хитрощів. Тому, мабуть, це буде один з найповажніших чемпіонів, що завоював всі свої перемоги лише за рахунок блискучих спортивних якостей.
Єдине, в чому звинувачують Усика його опоненти – це те, що він за своїми показниками та манерою ведення бою все ж крузервейтер, а не “справжній” суперважковаговик. Але, ці обвинувачення скоріше б’ють по самим незадоволеним, тому що, якщо вас всіх переміг крузервейтер, чого варті ви?
Причини та наслідки
Першою причиною рішення Усика покинути ринг може бути стан здоров’я і спортивна форма. В матчі проти Верхувена всі вперше побачили Олександра втомленим і за протоколами суддів він програвав більше раундів, ніж вигравав. Може, були певні рекомендації лікарів щодо неможливості працювати в повну силу.
Але, здається, що це команда Олександра задумала ще рік тому, коли він почав позбавлятися співробітників аж до промоутера Олександра Красюка. І тоді все це виглядає не як спонтанне рішення, а як підготовлена дія.
За декілька тижнів до цього Усик зустрівся з Трампом. Для цього не було ніякого приводу – ані спортивного, ані політичного. Але багато хто з аналітиків припустив що це були “смотрини” і Олександра готують до участі в президентських виборах в Україні.
Останнє виглядає несерйозно, бо в електоральному плані Усик має гірші шанси ніж навіть Порошенко чи Яценюк. Його можлива група підтримки – прочани російської УПЦ та шанувальники радянського та російського, зараз розпорошені по всій Європі та окупованим територіям, їхня загальна маса втратила вплив на суспільство. Усику більшість населення України не простить походження з “регіону зрадників”, яким багато хто вважає Крим, що здався без бою ворогу, його захопленість УПЦ, довгі контакти з родиною Ломаченків, що мають погану репутацію тощо. Як спортсмена Олександра у суспільстві поважають за результати, як політика – змішають з медійним лайном в перший день початку передвиборчої боротьби. До того ж, суспільство явно втомилося від невідповідності нинішніх політиків їх посадам і необхідному фаху і досвіду.
Так чи інакше, побачимо. Як завжди, у гіршому випадку “хоч поржом”.
А щодо блискучого завершення кар’єри, хочемо подякувати Олександру за стійкість, цілеспрямованість, талант і неймовірний бокс. Він залишиться в історії України як непереможна легенда, а в історії світового боксу – як другий непереможений чемпіон у суперважкій вазі.
