Тридцять треті літні Олімпійські ігри в Парижі, лише почавшись, викликали чимало суперечок та скандалів. І головні з них пов’язані з відкриттям спортивних змагань.
Масштабне шоу режисери наповнили багатьма символами французської культурної ідентичності. Але, виявилося, більшість глядачів з інших країн, з ними не знайомі і тому сприйняли багато з них неправильно.
Спробуємо зібрати відомості про те що ж показали режисери відкиття Олімпіади-2024.
По-перше, шлях Олімпійського вогню. Факел побував у різних людей і в різних місцях. Таємнича фігура у клобуку, що стрибала з вогнем по дахах Парижу – це не тільки відсилка до серії популярних ігор Assasin Creed, а в першу чергу до фільма Люка Бессона “Ямакасі”. З Асасіном там історія дуже глибока і пов’язана з Францією тим, що її робили франкомовні розробники з Канади. А історія ордена Тамплієрів з його французськими магістрами і серія Assasin Cree Unity, дія якої відбувається в часи французської революції 1793 року – це для тих, хто не просто вчив історію в школі, а справді цікавився нею.
По-друге, участь Снупа Дога – це данина не-білим мешканцям Франції, де склалися свої традиції репа і субкультури реперів, які яскраво презентує Снуп Дог. Але, хто останнім часом слухав французський реп? Хто знає щось про Снуп Дога? Хоча б, що означають мємасікі з ним? Отож.
Далі-більше. Найскандальніша сцена з “Пиром богів” Яна Германса ван Бейлерта, яку анімували представники сексуальних меншин. Все було зроблено правильно. адже на картині голандця зображена буквально вакханалія із самим Вакхом, тобто, веселощі, п’янство, трохи розбещеності (бо Амур теж там). І травесті в давногрецькому дусі дуже вписувалося в цю частину шоу. Але виникли дві проблеми. Перша – глядачі не знали хто такий Ян ван Бейлерт і в чому його роль у французькій культурі. Друга – те, що люди сидять за столом і щось їдять, дуже нагадало всім “Таємну вечерю” Леонардо да Вінчі. Те, що Леонардо аж ніяк не стосується Франції, і сама картина знаходиться у Мілані, а художника з Парижем пов’язує лише те, що його “Джоконду” колись вкрали з Лувру (відсилка до цього теж була у шоу відкриття), треба бути кандидатом наук з живопису. Пересічному глядачеві здалося що тут пародія на останню вечерю Ісуса і почалося виття “ображених почуттів” а насправді невігластва.
Йдемо далі. “Свобода” Делакруа з хлопчиком Гаврошем була впізнана майже всіма. Як і кабаре “Мулен Руж” з Леді Гагою. Як і Селін Діон в образі Едіт Піаф. Це просто. Повітряна куля братів Монгольф’є над садом Тюїльрі повторила історичну подію коли було винайдно повітроплавання.
Було також багато архітектурних символів. І фонтани Версаля, і сходи Сакре Кер і ще багато всього, що можна помітити тільки якщо ти живеш у Парижі і бачиш ці історичні місця щодня.
Щодо металевого коня і так і не зрозумів посилання. В мережі кажуть що це Секвана – міфічна гальська королева, що була богинею річок і вона і є Сена, по якій пливли спортсмени та гості Олімпіади. Але у Секвани не було коня. Вона пливла на лодці у вигляді качки. І є багато таких зображень, тобто це її сталий атрибут.
Якщо не рити далі історично-літературний грунт, можна сказати, що організатори вклали у своє шоу надто багато змісту. Треба було простіше: Наполеон (зараз він топ через фільм Рідлі Скота), круасан, Д’Артаньян (тисяча чортів!), Лілу Далас мультипаспорт і пираміда Лувра (під якою, не забуваємо, масонська гробниця Марії Магдалени). Тобто те, що масова культура розповідає далеким від Європи землянам про Францію.
Для людей кому за 50-60 я б нагадав ще Мірей Мат’є, Шарля Азнавура, Алена Делона і Жана-Поля Бельмондо в ролі суперагента, який рятує Макрона від ісламських фундаменталістів. Це було б шоу, яке б зрозуміли і запам’ятали.
Але Чорного Лиса не запросили сценаристом відкриття 33-х Олімпійських ігор в Парижі, на жаль. А робити свою версію шоу в лісі не дуже зручно. Тому й обмежимось лише цією короткою трошки критичною статтєю.
Успіхів нашим спортсменам і мир всім, в кого немає війни.
