Дурна карма “Євробачення” чи полігон для мелодій?

Сьогодні поговоримо про “Євробачення”. Ви здивовані? Да, цьогорічний конкурс минув півроку тому, а до нового ще півроку. Саме час зробити деякі аналітичні зауваження.

Пісенний конкурс “Євробачення” весь час переслідували обвинувачення в плагіаті. Навіть за останні десять років я нарахував не менше десяти випадків співпадіння деяких фрагментів мелодій, гармоній чи слів.

Цього року Українські учасники європейського пісенного конкурсу Alyona Alyona та Jerry Heil посіли третє місце і затвердили цим те, що Україна майже завжди зустрічала закінчення голосування на “Євробаченні” навіть не в першій десятці, а в п’ятірці найкращих. І, як не дивно, цього року не було ніяких гучних звинувачень у плагіаті. Бо вокаліз переможця всі впізнали і зійшлися на тому, що це цитата з класичного твору і плагіатом не є.
Звісно, у приспіві української пісні прискіпливі слухачі почули мелодію з популярної техно-пісні 90-х років, але ж то просто трендовий мотив, не копіювання. На відміну від ще одного учасника “Євробачення” цього року. Але про це пізніше.
Згадаємо історію крутих факапів авторів конкурсних пісень за останні роки.

Мелодії, що повторюються: історія плагіату на Євробаченні

У світі популярної музики часто кажуть, що всі мелодії вже написані. Чи справді це так? Історія найпопулярнішого пісенного конкурсу Європи – Євробачення – дає багато поживи для роздумів над цим питанням. За останні десятиліття майже щороку спалахують скандали навколо можливого плагіату, але чи завжди ці звинувачення обґрунтовані?

Тонка межа між натхненням і копіюванням

Візьмемо, наприклад, гучний випадок 2009 року. Тоді молодий норвезький виконавець Александр Рибак підкорив Європу своєю чарівною “Fairytale”. Здавалося б – беззаперечний хіт, який приніс виконавцю рекордну кількість балів. Але турецький співак Ялин побачив у пісні схожість зі своєю композицією “Bit Pazarı”. Рибак розповів зворушливу історію про те, як написав пісню в 17 років після розставання з коханою. І хто тут може визначити, де правда?

Ну, таке. Вступ щось нагадує 🙂 але все інше зовсім інше.

Переможці під прицілом критики

Цікаво спостерігати, як часто саме переможні пісні опиняються в епіцентрі скандалів. Можливо, це пов’язано з підвищеною увагою до лідерів? Або ж дійсно найуспішніші композиції частіше балансують на межі оригінальності та наслідування?

Показовим є приклад шведської співачки Лорін. У 2012 році її “Euphoria” звинуватили у схожості з “Stole My Heart” від One Direction.

Прослухали? Поки ще у вухах вона звучить, слухаємо хлопців.

Ну, є якийсь спільний грув, але все інше в тренді. Таких музичних елементів у будь-кого можна знайти.

Історія повторилася і в 2023 році, коли її другу конкурсну пісню “Tattoo” порівнювали одразу з двома композиціями – “В плену” української співачки Міки Ньютон та легендарною “The Winner Takes It All” від ABBA. Але це не завадило Лорін двічі стати переможницею конкурсу.

До речі, у вступі тут і “Мати Терезу” можна почути. Взагалі, ця пісня схожа одразу на все. І вокаліз в приспіві, да. Щодо мега-хіта АББА, тут лише структура заспіву, який більше в пісні не повторюється. Навіть не мелодія, а задум. Тому теж мимо.
Але АББУ все одно послухаємо. Просто пісня надто гарна, щоб просто її пропустити 🙂

Чому це відбувається?

Аналізуючи численні випадки звинувачень у плагіаті на Євробаченні, можна виділити кілька ключових причин цього явища:

1. Обмеженість музичних комбінацій. У популярній музиці використовується відносно невелика кількість акордових послідовностей та мелодійних структур, що природньо призводить до повторень.
2. Вплив трендів. Композитори та виконавці часто орієнтуються на поточні музичні тенденції, що може призводити до схожого звучання різних пісень.
3. Підсвідоме запозичення. Музиканти, перебуваючи під впливом улюблених композицій, можуть несвідомо відтворювати знайомі мелодійні лінії.
4. Конкурентна боротьба. Іноді звинувачення в плагіаті можуть бути інструментом конкурентної боротьби або спробою привернути увагу до менш відомих виконавців.
   
   Наш експерт, український композитор і аранжировщик Андрій Тимощик, автор багатьох зіркових хітів, не вважає такі випадки цитування проблемою і взагалі якимось криміналом. Він каже, що в теорії музики подібна схожість називається “інтонаційними зв’язками”, і це не просто схожість, а навіть неможливість виразити ту чи іншу музичну фразу іншими способами, ніж ті, що вже існують. Тому і повторюються гармонії, число яких обмежено, а від цього залежать і мелодії, які можуть їм відповідати.

Від звинувачень до наслідків

Показово, що попри регулярні скандали, дуже рідко звинувачення в плагіаті на Євробаченні призводять до серйозних наслідків. Згадаймо випадок 2018 року, коли ізраїльська співачка Нета Барзілай з піснею “Toy” зіткнулася з претензіями щодо схожості з “Seven Nation Army” The White Stripes. Universal Music навіть направила офіційний запит, але справа завершилася без серйозних наслідків.

Те ж саме можна сказати про звинувачення на адресу італійського гурту Måneskin у 2021 році. Німецький колектив The Vendettas заявив про схожість переможної пісні “Zitti e buoni” з їхнім треком 1994 року, але далі заяв справа не пішла.

Дитячі ігри у дорослі проблеми

Багато хто забуває про те, що окрім основного пісенного конкурсу “Євробачення” наприкінці року відбувається і дитячий конкурс. І він не менш захоплюючий та багатий на дивовижні таланти. Так сталося і цього року. І представник України Артем Котенко теж посів третє місце, але про це не написало жодне ЗМІ.
Звісно ж, всі про це написали і показали і, зачаровані юним талантом, який переживає складний період підліткової ломки голосу, не помітили явної схожості пісні нашого артиста з мега-хітом 2017 року.
Слухаємо.

І тепер пісня Артема.

Насправді, обидві ці пісні мають першоджерело: супер-мега-хіт 2010 року – Period індонезійської групи Chemistry, яку слухали мільярд шанувальників аніме і Panic at the Disco свідомо взяли її структуру для свого хіта.

Навіщо вони всі це роблять?

Все дуже просто. Продюсери і автори пісень часто спеціально роблять таке цитування відомих хітів, пряме чи непряме. Це пов’язано з тим, що у людей в голові залишається гармонія або мотив музики, яка їм свого часу сподобалася. І коли людина знову чує схожу гармонію чи мелодію, вона одразу сприймає нову пісню позитивно.
Це як зустріти незнайому людину, яка схожа на старого друга чи подругу. Несвідомо до цієї людини виникає невмотивована симпатія.
Так працює людська свідомість. І це гарний спосіб “розганяти” свої нові пісні на платформі спогадів людей про славетні хіти минулого.

Це не кримінал, якщо не є прямим повторенням. У 2020 році критерії музичного плагіату були такими: плагіатом вважається твір в якому повністю збігаються сім нот поспіль чи два такти. Інший принцип – коли повністю збігається понад 15% мелодії (у деяких країнах – понад 25%).

Тому жодна з справ, про які ми розповіли не мала юридичного продовження.

У світі, де щодня створюються тисячі нових пісень, стає все складніше написати щось абсолютно унікальне. Можливо, варто зосередитися не на пошуку плагіату, а на оцінці того, наскільки творчо автори переосмислюють існуючі музичні традиції?

Зрештою, історія Євробачення показує: звинувачення у плагіаті рідко впливають на успіх пісні. Головне – це емоційний зв’язок, який композиція створює з аудиторією. І якщо пісня знаходить відгук у серцях мільйонів, можливо, це важливіше за дискусії про оригінальність окремих музичних фраз?