Docudays UA, єдиний в Україні міжнародний фестиваль документального кіно про права людини, вкотре підтвердив свою репутацію платформи, яка висвітлює найгостріші соціальні та гуманітарні теми через мистецтво кіно. 22-й фестиваль, що відбувся 6–13 червня 2025 року в Києві, представив потужну програму з 53 фільмів із 27 країн, серед яких 26 українських стрічок. Цьогоріч фестиваль зосередився на темах війни, травм, людської гідності та стійкості, що особливо резонує в умовах російсько-української війни. У цій статті ми розглянемо ключових номінантів і переможців Docudays UA 2025, їхні теми та значення для сучасного світу.
Основні категорії та переможці
Docudays UA традиційно ділить свої конкурсні програми на DOCU/WORLD (міжнародні повнометражні фільми), DOCU/UKRAINE (національний конкурс), DOCU/SHORT (короткометражні фільми) та RIGHTS NOW! (фільми, що сприяють дискусії про права людини). Кожна категорія має окремий склад журі, до якого входять українські та міжнародні кінематографісти, правозахисники та експерти. Окрім цього, вручаються Приз імені Андрія Матросова, Приз студентського журі та Приз глядацьких симпатій. У 2025 році фестиваль відзначився потужною присутністю українських фільмів, які відображають реалії війни та боротьбу за свободу.
DOCU/WORLD: Правда війни без прикрас
Головний приз у категорії DOCU/WORLD здобув фільм «2000 метрів до Андріївки» режисера Мстислава Чернова, відомого своєю роботою над оскароносним «20 днів у Маріуполі». Ця стрічка розповідає про звільнення села Андріївка поблизу Бахмута 3-ю окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Журі відзначило фільм за «сирий, майже фізичний досвід, що показує героїзм без романтизації, відкриваючи брутальну реальність війни». Особлива згадка дісталася литовському фільму «Про святе і гріховне» (реж. Гєдре Бейнорюйте) за дослідження культурної ідентичності на тлі війни, розв’язаної Росією.
DOCU/UKRAINE: Колективний досвід війни
У національній категорії DOCU/UKRAINE перемогу здобула стрічка «Пісні землі, що повільно горить» режисерки Ольги Журби. Цей фільм досліджує колективний досвід війни та багатошаровість травм, пропонуючи глибокий погляд на те, як конфлікт впливає на життя українців. Журі підкреслило її здатність передати складність людських емоцій у часи випробувань. Особливу згадку отримав фільм «Мама Мікро» режисерів Ребекки Блохер і Фредеріка Шульдта за оригінальну художню мову та чутливе зображення травматичного досвіду без осуду.
DOCU/SHORT: Історична пам’ять і людяність
У категорії короткометражок головний приз отримав фільм «Під знаком якоря» режисера Тараса Співака, який досліджує деконструкцію та конструювання історичної пам’яті. Журі відзначило стрічку за її глибоке осмислення минулого та його впливу на сучасність. Короткометражні фільми, як правило, є платформою для молодих режисерів, і цього року українські кінематографісти вкотре довели свою здатність створювати потужні історії з обмеженим хронометражем.
RIGHTS NOW!: Цінність життя
У категорії RIGHTS NOW!, яка відзначає фільми, що сприяють дискусії про людську гідність, перемогу також здобув «2000 метрів до Андріївки» Мстислава Чернова. Журі підкреслило, що фільм показує війну «не як абстракцію, а як нестерпну реальність, у якій люди змушені виживати». Особлива згадка дісталася стрічці «Листи до Хави» режисерів Наджиби та Расула Нурі за чутливе зображення гідності та внутрішньої сили людини, яка прагне самореалізації попри політичні репресії.
Інші нагороди
Приз імені Андрія Матросова, заснований на честь продюсера фестивалю, який загинув у 2010 році, отримав фільм «Батьківщина» Світлани Ліщинської за сміливе дослідження питань ідентичності. Приз глядацьких симпатій і головний приз студентського журі також дісталися «2000 метрів до Андріївки», що свідчить про потужний вплив стрічки на аудиторію. У категорії Doc Alliance Award перемогу здобув швейцарський фільм «The Landscape and the Fury» (реж. Ніколь Фьогеле) у повнометражній категорії та «Crushed» (реж. Каміль Віньї) у короткометражній.
Номінанти та їхнє значення
Серед номінантів 2025 року особливу увагу привернули українські стрічки, які висвітлюють війну та її наслідки. Наприклад, «Залізні метелики» Романа Любого, номінований на Doc Alliance Award, досліджує трагедію MH17 і російську дезінформацію, пропонуючи глибокий аналіз пропаганди. Фільм «Щоразу затинаюся від звістки з Києва» Дарини Мамайсур, також номінований на Doc Alliance Award, розповідає про особистий досвід життя в умовах війни, поєднуючи інтимну перспективу з глобальними темами.
Міжнародні номінанти, такі як «A Golden Life» (реж. Бубакар Сангаре), отримали визнання за висвітлення боротьби молоді в складних умовах, зокрема в нелюдській індустрії. Ще одна стрічка, «Fragments of Ice» Марії Стоянової, отримала нагороди в категоріях DOCU/UKRAINE та студентського журі за вміння передати соціальні й політичні істини через особисті історії.
Роль Docudays UA в сучасному контексті
Docudays UA 2025 відбувся в умовах триваючої війни, що зробило його програму особливо актуальною. Фестиваль не лише презентує документальні фільми, а й створює простір для діалогу про права людини, свободу та демократію. Програма Ukraine War Archive, започаткована у 2022 році, продовжує документувати воєнні злочини, надаючи матеріали для журналістів, юристів і правозахисників. Фільми, такі як «2000 метрів до Андріївки», є не лише кінематографічними творами, а й свідченнями, які можуть бути використані в міжнародних судах.
Фестиваль також підтримує молодих українських режисерів через платформу DOCU/PRO та конкурс Ukrainian Doc Preview, де презентуються проєкти на стадії постпродукції. П’ять повнометражних українських стрічок, представлених у 2025 році, уже мали світові прем’єри на престижних фестивалях, що свідчить про зростання якості українського документального кіно.
