Ні для кого не секрет, що інтереси видавців ніяк не співпадають з інтересами авторів та слухачів, як би не просували зворотнє капіталісти та ліваки.
Видавці наживаються на творчості інших і ретельно слідкують за тим, щоб поток грошей не переривався. При цьому інтереси атворів не дуже важливі, бо мізерні суми роялті ніяк не вирішують питання їхнього існування. І вони мають працювати ще більше, щоб приносити видавцям ще більше прибутків.
Да, так і працює капіталізм. Коли ж до справи беруться “активісти”, вона починає або руйнуватися, або, навпаки, цементується, і всім, корім вигодоотримувачів, стає ще гірше.
Іноді виникають “революції”. Але в результаті бунтівників або “відключають” від медіа і вони зникають, або віддають їх на розправу іншим “активістам”, які починають всесвітній булінг, що призводить іноді до трагедій. Видавці при цьому не страждають і ще більше заробляють на скандалах та “меморіальних” збірках артистів, що не витримують тиску.
Але ось ця революція налякала мейджорів настільки, що вони істерично почали робити нереальні речі.
Spotify та “велика трійка” лейблів (Universal, Sony, Warner) судяться з Anna’s Archive на $13 трильйонів – це космічна сума, більша за ВВП половини світу! Активісти нібито “зберегли” 86 мільйонів треків зі Spotify (майже весь каталог), зібрали 300 ТБ метаданих і планували викласти все у вільний доступ як “архів для збереження музики”. Spotify кричить “піратство!”, вимагає $150k за трек за порушення авторських прав, DMCA тощо. Суд вже заблокував домени активістів, бо ті не з’явилися на слухання. Класичний бій корпорацій проти “робінгудів” інтернету.
Як розваги багатих стосуються українського шоу-бізу? Майже ніяк. Тут проблема не в цензурі чи квотах, а в тому, що роялті в Україні – це міф. Артисти гарують, але гроші осідають у кишенях “своїх” людей в агенціях, які захопили наближені до влади. Це квазі-державне угруповання, де прозорість – як сніг улітку. Замість справедливих виплат — копійки, або й взагалі нічого. Артисти не мають грошей на розвиток, втрачають мотивацію, і багато хто тихо думає: “А нащо старатися, якщо все одно вкрадуть?” Тому дії таких, як Anna’s Archive, для них не злочин, а “ну, хай люди послухають безкоштовно, бо я все одно не зароблю”.
Пострадянська ментальність додає масла у вогонь: більшість українців вважає музику, книги, фільми “народним надбанням” – безкоштовним, як повітря. “Скачав з торрента? Нормально, це ж не вкрасти гаманець!” Ніхто не бачить злочину в поширенні піратки, бо “всі так роблять”. Звідси – слабкий ринок, де стрімінги ледве дають дихаити, а артисти виживають на концертах чи спонсорах.
Невідомо чим закінчиться історія з новими революціонерами. Ми бачимо, що The Pirsate Bay досі працює, хоча там організатори отримали реальні тюремні терміни.
Але артистам було б непогано об’єднатися для протистояння піратам і непомірним апетитам мейджорів.
Хоча, тепер через наявність Suno кожен може робити хіти прямо вдома. Може за таких умов артисти взагалі стануть непотрібні?
