Насправді дикий світ голодупих диктатур бере весь світ на понт. Як робив це багато разів. І, що найдивніше, кожного разу успішно.
Бо з точки зору логіки, розвинутий, досвідчений, багатий цивілізований світ має технології та можливості просто стерти в пил всі ці “молоді” та “старі” республіки, які смикають за мотузки старигани з кремля.
І самі старигани і вся їх дика країна людожерів та серунів в нужніках надворі теж не має лякати нікого з тих, хто розробив и застосував бомбу, що заривається на 30 метрів в землю.
Але чомусь у пристаркуватих європейських та недоумкуватих нинішніх заокеанських “еліт” страх перед “рускімі” вкорінений на генетичному рівні. Хоча гени Ернана Кортеса та Франциско де Монтего мають однозначно підказувати європейцям що треба робити з дикунами.
Минулий місяць подарував світу наявні докази того, що диктатури на чолі з московітами так і залишилися дупорукими недоумками. Успішні удари українських сил оборони по стратегічним сховищам боєприпасів московітів. Крах міжконтинетальної ракети в плєсєцьку, невдала перша атака Ірану по Ізраїлю, яка була доволі розумно задумана, але дуже по-дикунськи виконана, і взагалі, ставка у веденні найбільшої на даний момент активної війни у світі на бомбардування і м’ясні атаки на мотоциклах – докази глибокої неспроможності дикунського світу зробити щось конкурентне і по-справжньому небезпечне. На додаток, втрата Китаєм надсучасного (для Китаю) атомного підводного човна, стала черговим аргументом для прибічників ідеї не лякатися дикунів з дубинами. На жаль, таких не дуже багато.
В той же час, Південна Корея показала антибункерну ракету, ще крутішу за ізраїльську, що вже продемонструвала свою ефективність в знищенні дикунських ватажків. Та і сам Ізраїль, знищуючи хамасівських щурів в їх норах, практично не шкодячи міському оточенню, доводить щодня переваги технологій та розвідки. Щодня західні виробники показують нові і нові зразки озброєння, що вже готові стати на конвейер.
Буквально сьогодні, коли весь світ в прямому етері спостерігав за початком великої війни на Близькому сході і дуже лякався “третьої світової” і “потужного іранського удару” в 400 балістичних ракет (насправді, виявилося 181), відбувалася демонстрація чергового дикунського фейлу.
В результаті “безпрецедентного” удару загинув один палестинець, на якого буквально впав корпус ракети, що ніяк не можна характеризувати як “точкове ураження”.
Після такого провалу на значну частину іранських генералів та інженерів чекають запливи в басейнах з сірчаною кислотою, а виконавців нижчої ланки просто повісять або пристрелять. І те, і інше – гарно, бо чим менше дикуни вбивають своїх розумників, тем менше в них буде щось робитися у майбутньому. Бо молодь краще піде у кати, ніж в інженери.
Після провалу ракетної програми в цілому, Іран буде питати у московитів домопоги з технологіями наведення, штучного інтелекту, вдосконалення двигунів. Але московіти і самі з інтелектом не сильно товаришують. Особливо з штучним. Тому це дасть час на підготовку більш технологічній стороні конфлікту.
І в час, коли найбільш розвинені країни континенту – Німеччина, Франція, Великобританія та їх союзники, зволікають в нанесенні вирішальних ударів в момент, коли дикуни тимчасово слабкі, створюється враження, що лише дві країни (зовсім неідеальні і неоднозначні, і зовсім не союзники одна одній) називають речі своїм справжніми іменами і протидіють дикунам так, як треба.
Чи стане їх приклад основою до зовнішньополітичних доктрин стовпів капіталістичного світу, чи знову буде “холодна війна” з вічними революціонерами з голими дупами і сумнівно ефективними дубинами”? На жаль, відповіді на таке просте і однозначне питання немає. І це ознака неймовірної слабкості демократичного способу життя.
фото обкладинки: Reuters
