У російській блогосфері минулий тиждень кардинально змінив інформаційний порядок денний.
Ще зовсім недавно дві теми хвилювали віртуальну російську громадськість. По-перше, чи дасть Байден Україні щось настільки проникаюче, що здатне глибоко вразити Росію? І якщо дасть — як на це реагувати?
Україна відреагувала першою, без вагань. Практично миттєво.
Дев’ятьма бетонобійними ракетами було завдано удару по заглибленому командному пункту, вщерть набитому високим військовим керівництвом. Вибух спричинив детонацію, яка, за повідомленнями, забрала життя навіть саперів, що розміновували територію.
Сирія поглинула «Орешник»
Росія, щоб залякати, вдарила ракетою «аналогов нет» по Дніпру і почала чекати реакції.
Проте лише кілька новинних приводів — Сирія та Грузія — і про мегаундерваффе практично забули.
Вона була — і нема. Як у пісні з часів СРСР: «На щєкє снєжинка таєт, вот она била і нєту».
Так і «вундерваффе» розтанула.
Виникає запитання: а чи була вона взагалі? Та сніжинка чи, як її називали — «Орешник», «Кедр» чи якось іще? Уже майже ніхто й не пам’ятає. Кажуть, була. Є навіть знімки, різні відео. Ніч… Тиша… І раптом з неба — херак! Армагеддон…
Усе в диму. Чи, як тепер модно казати, «у тумані війни».
Коли туман розвіявся, з’ясувалося, що з військової точки зору результати ракетного удару — мізерні. Але в інформаційному плані потрібно було підсилити. Тому з коматозного стану достроково «повернули» Путіна, посадили його з нерухомими руками перед телевізором і включили до свого ІПСО. Звідти він і заявив світу, що в епіцентрі вибуху все буде перетворено на молекули та атоми, які стануть радіоактивним пилом, а таких «Орешників», здатних дотягнутися до будь-якої європейської столиці, у нього припасено чимало.
І тут — черговий удар у спину.
Опозиційна президенту Сирії Башару Асаду група «Хайят Тахрір аш-Шам» разом із контрольованими Туреччиною угрупованнями СНА «Султан Мурад» і «Ахрар аш-Шам» розпочали штурм найбільшого сирійського міста — Алеппо.
Через «неочікуваний» наступ та прорив сирійської опозиції розгортається повноцінна геополітична криза. Відносини Росії та Туреччини на тлі «підлого удару» турецьких проксі у «сирійське підчерев’я» Кремля різко загострилися, незважаючи на спільні економічні інтереси. ВКС РФ завдають авіаударів по штабу Об’єднаних військ сирійської опозиції в Маарі, що належить до турецької зони «Щит Євфрату». Раніше російська та сирійська авіація уникали ударів по турецьких зонах впливу, адже ці території фактично вважаються турецькими. Тепер авіація не гребує навіть забороненими термобаричними боєприпасами.
Після кожної військово-політичної поразки Росії блогери, як зграя собак, накидаються на власний генералітет. Ті неефективні, тупі, профнепридатні, бухають, крадуть гроші. Жах!
Це завжди трапляється, коли виникають події, для яких ще навіть не підготували методички, що детально розписують, як правильно реагувати, трактувати та коментувати.
Проте новини прориваються бурхливим, некерованим потоком, і їх потрібно хоча б зафіксувати, аби не обійшли спритні конкуренти.
Це завжди дуже цікавий момент у російській блогосфері — момент істини, коли тимчасово розтискаються лещата цензури. І назовні виривається давно прихована (бо небезпечна!) особиста думка, тимчасово відкриваючи правду про реальний стан справ.
Сирійський казус
Блогер Димитрієв, чия спеціалізація якраз охоплює Близький Схід, коротко, але ємко описав ситуацію:
«Ситуация в Сирии развивается стремительно. Джихадисты идут в разных направлениях. Продвинулись далеко на юг. Также сообщают, что российских военных эвакуировали из окрестностей Хамы. Курды держат коридоры для выхода из города на восток, в Манбидж, находящийся пока под защитой американцев.
Но ещё быстрее, чем наступление джихадистов, по Сирии наступает паника. Сирийцы люди эмоциональные, быстро очаровываются и быстро разочаровываются. Потому уже в Дамаске идут брожения. Тем более, что глава страны командировал себя в Москву.
Не думаю, что ХТШ пойдет на Дамаск, но многие из тех, кто завязан на нынешнее правительство, вспоминают знаменитые кадры из аэропорта Кабула в 2021 году и хотят на всякий случай вывезти семьи заранее, чтоб потом не пришлось цепляться за крыло самолёта».
У російській блогосфері почали звучати незручні питання. З’явилася навіть відверта крамола. Одним із перших ситуацію підмітив «Канал опозиціонера»:
«Как командующий российскими войсками в Сирии Сергей Кисель мог вообще не заметить известную даже соцсетям подготовку противника? Почему никто там не был готов? Если вспомнить, что генерал Кисель был отстранен от командования 1-ой танковой после ее провального наступления на Харьковском направлении весной 2022 года и отправился “на почетный отдых” в Сирию начальником штаба группировки, вопросы, почему ситуация там буквально вышла из-под контроля, отпадают сами собой».
Обурення наростає. У блогосфері киплять пристрасті, які навіть пригнічують інстинкт самозбереження, що може обернутися наслідками. Лунають голоси, спрямовані просто «нагору»:
«Но вопросы к руководству в Кремле – остаются. И вовсе не о том, на какую академию или военный вуз переведут теперь Киселя. Погибшие русские спецназовцы спишутся на неизбежные потери – это уровень Минобороны, на который Кремль не спускается в олимпийских высот».
Дійшло до того, що почали віддавати вказівки навіть самому «верховному олімпійцю»:
«Но вот геополитический кризис, угроза отношениям с важнейшим экономическим “партнером” – это прерогатива исключительно Верховного. Самое время сегодня, после встречи с Асадом, Путину отдать важные распоряжения, в том числе по кадрам…».
Перспектива падіння режиму Асада в Сирії, яку нервово обговорюють у російському інформаційному просторі, на кілька днів стає домінуючою темою. Як завжди в таких випадках, шукають відповіді на два вічні для Росії запитання: хто винен і що робити. Саме в такій послідовності.
Той же «Канал опозиціонера» без церемоній заявляє:
«Причиной такого стремительного и неожиданного краха является, судя по всему, предательство и, вероятно, попытка военного переворота».
Аргументація до цього сміливого твердження звучить наступним чином:
«Предательство, поскольку, всё синхронизировано с атакой турецких прокси.
Военного переворота, поскольку, чем ещё объяснить поведение сирийских военных?
Ещё один признак заговора – командующий КСИР подтвердил гибель главы корпуса иранских военных в Сирии».
Однак ця версія не знайшла підтримки у всіх інформаційних джерел. Телеграм-канал «ВЧК-ОГПУ» пропонує іншу інтерпретацію причин провалу:
«До 2023 года в САР все стороны боялись пригожинских «интернационалистов» (ЧВК «Вагнер». Ред.), так как они на протяжении нескольких лет кошмарили и своих, и чужих. Отрезали уши повстанцам, пытали их, чуть менее ужасными методами они держали дисциплину и в правительственных войсках, фактически отданным в их распоряжение. С приходом Минобороны всё изменилось. Поездка в Сирию для военнослужащих стала восприниматься, как путевка на курорт. Во многом из-за этого наступление боевиков Хайят Тахрир аш-Шам и их союзников было таким стремительным. У повстанцев была исчерпывающая информация о позициях и расписании военнослужащих ВС РФ. Они застали их врасплох, многие были не готовы вступить в бой».
У деяких телеграм-каналах з’явилися чутки, що Асад під час візиту до Москви просив повернути «музикантів» (бойовиків ПВК «Вагнер»). Однак це не зовсім точно.
Як зазначає телеграм-канал «Князь Черкаський»:
«Он просил усилить в целом наземный наш контингент. Но даже, если б просил по понятным причинам конкретно “тех, кого нельзя называть”, сюда в Сирию не вернут. Так, что не надо тешить себя иллюзиями».
Причини загострення конфлікту називають і західні оглядачі
Наприклад, Financial Times повідомляє, що повстанці скористалися ослабленням «Хезболли», яка підтримує режим Асада, через війну в Лівані.
Аналітик базованої в Брюсселі Міжнародної кризової групи Нанар Хавач зазначає (CNN):
«Возможность для наступления повстанцы увидели и в занятости России в Украине».
Інші джерела також акцентують на ослабленні російської військової присутності.
Юліан Репке, військовий аналітик Bild, пише:
«Причиной продвижения повстанцев в Сирии стали вывод из Сирии российских войск, в первую очередь авиации, а также разгром “ЧВК Вагнера” и переброска большей части российских наемников в Африку».
Телеграм-канал «Тринадцятий» підтверджує, що відправка «вагнерівців» до Африки значно послабила російське угруповання в Сирії.
Зі свого боку, телеграм-канал Fighterbomber зазначає:
«По авиационной матчасти… в Сирии все нормально. Но “вагнеров” в стране нет. Боеспособных формирований на территории Сирии нет».
Наступ опозиції також свідчить про провал спроб Кремля нормалізувати відносини між Туреччиною та Сирією.
Як зазначає експерт аналітичного центру Atlantic Council Омер Озкізилджик:
«Похоже, в Анкаре осознали, что нормализация провалилась, и дали зеленый свет наступлению».
Яка ситуація станом на вечір понеділка?
Головне управління розвідки України повідомляє, що російські війська та дипломати покидають Дамаск.
Опозиція активно просувається на південь, і вже відбулися перші бої в містах Хама, Хомс і Сувейда. Російські війська залишили базу в Хані-Шейхуні, покинувши значний арсенал озброєння й техніки.
Телеграм-канал Maks Nevs коментує ситуацію:
«Взять Киев за три дня превращается в просрать Алеппо за два дня. Талантливый человек талантлив во всем».
Чим заспокоїться серце?
Аналітики зазначають, що збройним силам Сирії не вдалося повністю стабілізувати ситуацію, хоча їм вдалося взяти під контроль місто Хома. Оцінки й прогнози щодо подальшого розвитку подій дуже різняться. За словами військового експерта Агіля Рустамзаде, у Сирії складно щось прогнозувати через переплетіння інтересів і проксі різних країн. Значну роль відіграватиме зовнішньополітичний контекст. Це не класичне протистояння двох армій із чіткими параметрами. Наразі очевидно, що угруповання ХТШ (Хайят Тахрір аш-Шам) значно розширило зону свого контролю, тоді як армія Асада за підтримки російських повітряних сил і проіранських формувань намагається стримати їхній наступ.
Проте, як сказав би Вільям Оккам: «Не будемо множити сутності без необхідності», — тобто уникатимемо складних пояснень там, де підійдуть прості.
Тож звернімося до оцінок експертів.
Ризван Гусейнов про війну в Сирії:
«Впереди одна из основных судьбоносных битв за город Хама и Хомс. Если сирийская оппозиция сможет взять под контроль эти города и регионы, это станет стратегической победой, которая предрешит остальные вопросы:
- Режим Асада окажется отрезанным от Средиземного моря и выхода на север через стратегическую трассу М5.
- Российские военные базы на Средиземноморье будут фактически блокированы, окажутся в сложном положении и не смогут серьезно поддерживать режим Асада.
- Иранские прокси (а значит и Тегеран) лишатся преимущества и стратегической глубины в центре Сирии.
Создаётся уникальная возможность для Турции не только разгромить курдские силы по линии турецко-сирийской границы, но и стать основным политическим актером, который вместе с США будет решать судьбу Сирии».
Саме за розвитком цих подій ми й стежитимемо протягом тижня.
Наостанок — трохи про «український слід».
На перший погляд, здавалося, що в російському інформаційному просторі цього разу обійшлося без звичних звинувачень на адресу України. Та ні, радіти було зарано! Кореспонденти РИА Новости все ж знайшли «українських диверсантів».
«Несмотря на свою хваленую натовскую выучку и искусство маскировки, их смогли разглядеть и без всяких космических снимков. Всех нашли, и командиров, и советников».
Що ж, залишається тільки дивуватися фантазії російської пропаганди й чекати на нові абсурдні заяви.
