Нещодавні повідомлення про можливу участь північнокорейських військових у війні в Україні, що воюють на боці Росії, викликають серйозні побоювання. Згідно з інформацією, Північна Корея могла відправити своїх солдатів в обмін на значні поставки їжі та ресурсів, які надає Росія. Ця угода дає КНДР змогу отримувати підтримку в умовах жорсткої ізоляції і дозволяє Кім Чен Ину продовжувати зміцнювати свій режим на тлі міжнародних санкцій.
Війна на два фронти
Цікавим аспектом співпраці є також те, що Пхеньян активно готується до можливого нападу на Південну Корею. За інформацією видань, Кім Чен Ин неодноразово заявляв про готовність Північної Кореї до військових дій, хоча наразі агресія стримується наявністю американських військ у Південній Кореї, які забезпечують безпеку країни. Проте Південна Корея також активно посилює власну оборону, і аналітики зазначають, що вона має достатні сили для захисту навіть без залучення США.
Перервані шляхи, спалені мости
Значним кроком у підготовці КНДР до потенційного конфлікту є перекриття шляхів сполучення з Південною Кореєю. Залізничні та автомобільні шляхи будуть заблоковані, що свідчить про бажання режиму “ізолювати” Південну Корею і створити серйозні перешкоди для можливих маневрів військ. Крім того, КНДР може використати російські технології для зміцнення своєї військової потужності, що підвищує рівень загрози для всього регіону.
Щодо перекриття та підриву доріг (яких лише дві). Це можна розглядати скоріше як психологічну операцію, тому що обидві країни розділяє демілітарізована зона, яка є будь найбльш замінованим місцем на планеті. Там також розташовані підземні бункери, засобі стеження, та можливо шахти для логістичного забезпечення з обох боків. Тому навіть якщоб дороги діяли за призначенням, вони б не відіграли ніякої ролі у веденні війни, яка вочевидь буде війною артилерії та ракет та ППО. Принаймні на першому етапі. А після нього ландшафт Корейського півострова зміниться настільки, що передбачити подальші дії неможливо.
Обійми “великого союзу”
У той час, як КНДР отримує ресурси від Росії, вона також може передавати тактичні ракети та інші військові засоби Кремлю, що сприяє посиленню економічних зв’язків між цими країнами. Це співробітництво є вигідним для обох режимів, оскільки допомагає вирішувати нагальні економічні та військові завдання. Проте це також створює додаткову загрозу для глобальної безпеки, зважаючи на можливі розширення конфліктів і нові виклики для Заходу.
Загалом ситуація із залученням північнокорейських військових до війни в Україні, а також підготовка КНДР до агресії проти Південної Кореї підкреслює нові геополітичні виклики та потребу у посиленій координації міжнародних зусиль для стримування агресії.
Геополітичний танок
Викликає питання в цій ситуації лише один аспект: про що думає Кім Чен Ун, коли погрожує вести війну “на два фронти”? Сподівається на допомогу Китаю? але якщо війна у Південно-Східній Азії почнеться, Китай буде зайнятий Тайванем і ніхто не буде заважати Південній Кореї нарешті знищити в пил біснуватого сусіда. В Росії до “молодшого брата” теж нема ніякого інтереса окрім гарматного м’яса та поганих снарядів. І не треба забувати про Японію, яка буде зацікавлена дати показову відсіч Китаю і повернути собі історичні території на оголеному Далекому Сході московії.
Америці та Європі тут нема чого буде робити, поки азіяти будуь розбиратися між собою, бо у них є набагато ближчі проблеми: Україна та війна на Близькому Сході, конфлікти, що вже роки йдуть у “гарячому” стані. Тому дії Кіма можна розглядати лише як відволікаючі маневри у самовбивчій ролі маленького агресора. Тому і відбуваються всі ці рухи: крок вперед, два кроки назад, молінете і волькади. Смертельне танго диктаторів.
