При наближенні зими, коли військові дії потихеньку сходять на позиційні через дощі, сніг та мороз, московітські генерали починають чудити. Влаштовують те або інше шоу щоб якось підживити інтерес до провальної воєнної кампанії, яка вже триває не два-три дні, а два-три роки.
Так сталося і цього разу. Ввечері 21 листопада мешканці Дніпра після звичної повітряної тривоги почули неймовірної сили вибухи, а очевидці кажуть, що “немовби небо впало на землю”.
Це були випробування “нової” “непереможної” та “всенищущої” московітської ракети, яку в ту ж мить оголосили “міжконтинетальною стратегічною балістикою”. Тобто, це прилетіла така двадцятиметрова єлда, які московіти возили при радянщині на воєнних парадах.
Да, спочатку здалося що це реально Содом з Гоморою, кінець світу і блискавка Зевса одночасно. Але потім почалися стурбовані дзвінки в Дніпро до родичів та знайомих (країна ж невелика, всі свої і всюди).
І дніпряни розповіли що нічого супер-незвичного. Просто дуже гучна якась вундервафля прилетіла. Пожежі не було. Вторинних детонацій не було. Вибухової хвилі не було. Грибу ядерного не спостерігалося. Швидкі та пожежні машини по місту не їздили, черг в лікарнях не було. Тобто, обійшлося. І це головне, щоб там не впало.
І всі почали чекати на пояснення. І тут почалося.
Орєшнік чи Бояришнік?
Трохи пізніше на сцену вийшла перша дійова особа: Машка міжнародних справ всієї московії. І прямо на трибуні, не вимикаючи мікрофонів, отримала вказівку невідомо від кого “не коментувати балістику”. Насправді, як ми вже бачимо, коментувати там майже нема чого було, але розрахунок був на те, що всі зрозуміють що там ціле огого, чого не можна коментувати.
Після цього, витримавши станіславську павзу, з’явився головний клоун вистави. Скоріше за все клон, але і клоун теж. Він з немигаючими очима та недвижними руками, холодним серцем і ногами щось там пробубонів. Як завжди неконкретно та занудно так, що всі, хто не заснув, встигли почути одне слово: “Орєшнік”. Це мало стати новим жахалом для всього світу. Але, як завжди в московітів, щось пішло не так. Але про це згодом.
Що ж впало на Дніпро?
Стосовно природи нєвєдомой залізяки, що прилетіла по заводу в Дніпрі були різні здогадки. Дехто навіть припускав що це був спонтанно відокремлений від МКС московітський космічний туалет. Але цю версію відкинули одразу.
Справа була серйозна. Щоб там не було – це велика і небезпечна ракета, яка могла нанести непоправних збитків та принести численні людські жертви.
Вибор у аналітиків був невеликий, бо московія та технічний прогрес – це різні всесвіти. Тому коріння цього “орєшніка” треба було шукати у розробках 60-х років. Що і зробили. Спеціалісти припустили, що це дійсно була стратегічна міжконтинентальна балістична ракета, яка має своїм батьком старезний “Тополь”, а матір’ю, чи другим батьком, як це модно зараз у загниваючому капіталізмі, “Ярс”, що теж є певною мірою “Тополем”.
Таймінг розробок цієї ракети у московітів виглядає таким чином:
– РТ-2ПМ2 “Тополь-М”
по класифікації НАТО – SS-27 Sickle B (“Серп-Б”);
– РС-24 “Ярс” (мобільна версія);
– РС-26 “Рубеж” (полегшена мобільна версія).
Там ще була в них позашлюбна сестра “Булава” морського базування, але вона в дії участі не приймала, тому про неї не будемо.
Саме про “Рубіж” всі і почали казати. Щож це за вундервафля?
Ця ракета має класифікацію Х-31. Це твердопаливна міжконтинентальна балістична ракета довжиною 22 метри і масою 40-50 тон. Може нести бойову частину, що розділяється на підльоті на 6 сегментів, кожен з яких розділяється на 6 суббоєприпасів. У варіанті неядерного заряда така ракета може знищити квартал щільної забудови міста. У варіанті ядерного, без врахування радіоактивного зараження та електромагнитного імпульса така ракета може знищити все в радіусі 5 кілометрів навколо епіцентру.
Це, звичайно, жахливо. Це грізна зброя, яка дійсно має лякати. Мала. До того моменту, як її не застосували і всі побачили, що небо на місці і Земля не наштовхнулася на небесну вісь. Більше того, навіть з ядерною боєголовкою така ракета неспроможна зносити міста, як мріють людожери зза парєбріка. Якщо, звісно, це не міста з двох вулиць як всі, які поки що захопила “друга армія світу” за літню кампанію 2024 року.
Щоб подолати великі міста з населенням більше 200 тисяч людей, знадобиться до 3-5 таких ядерних ракет. А із звичайною вибуховою бойовою частиною – до десяти. Дуже сумніваємося, що в московітів є така кількість літаючих фалосів. А тим більше, стільки грошей, щоб витратити їх на знищення якогось умовного Бердичіва (при всій до нього повазі, мова тільки про розміри міста).
Але справжнє фіаско настало після публікації супутникових знімків теріторії завода “Южмаш” після удару. Ми всі розуміємо, що ці зображення, як і сам удар, можуть бути частиною ІПСО, адже вся інформація з Дніпра суворо фільтрується і жодного знімку, що претендує на реальність, поки що не сплило в ЗМІ (таки вміють наші спецслужби грати у повну мовчанку, респект).
Джерело зображень: телеграм-канал PEKHNO
Але на західних партнерів ці фото справили неабияке враження, хоча, я певен, вони мають докладну інформацію, бо це перше в історії людства застосування МБР по реальному противнику, яке вже увійшло в підручники історії і буде вивчатися ще не один рік.
Змахи кулаками після бійки
Побачивши, що загроза вплинула зовсім не так, як вони сподівалися, кремлівські невдахи запустили Кракена п’яничку Мєдвєда. Той щось там бубонів про “ядерний удар” і “зброю відплати”, але цей маргінальний персонаж вже давно вийшов за межі серйозних обговорень, якщо це не черговий випуск мемарні або комічного вечірнього телешоу.
Наступного дня була імітація повторного запуску МБР, яка виявилася хибною.
Потім випустили Пєскова, який ще раз наголосив про те, що удар “Орєшніком” – це “останнє попередження Заходу”. Але у відповідь лише летіли та летіли на “свящєнную рускую зємлю” західні ракети та наші безпілотники. І іноді робили світлове вибухове шоу ще краще ніж московітська царь-ракета.
В кремлі мабуть зрозуміли, що шантаж не пройшов, а результат став ще гірше. І тепер, якщо вони навіть застосують ще одну ракету, для міст, що потерпають від КАБів та “Іскандерів” щоночі, мало що зміниться. А всерьйоз московітів вже ніхто не буде сприймати. Хоча, це вже давно так. І, можливо, це помилка – недооцінювати божевільного щура, якого загнали в кут (найяскравіший спогад дитинства бункерного мешканця холодильної камери), але виглядає доволі смішно
Жахливий неймінг, або ювелірна робота медіа-диверсанта?
Весь час останніх двох каденцій путіна супроводжується регулярними жахливими помилками його прес-служби, точніше відділу розвідки, що відповідає за ідеологічно-медійний супровід діяльності бункерного щура.
Постійні немовби випадкові обмовки, несуразні назви для державних проектів або зброї, божевільні ініціативи наводять на думку, що або все це погано освічений клон голови держави придумує сам буквально в ході своїх виступів, або вже більше десяти років в його найближчому оточенні працює дуже талановитий диверсант.
Я схиляюся до другої версії, тому що якщо б це людина вигадувала через свою дурість, це і була б дурість. Звичайна, без подвійного дна. Зброю називали б по-радянські типу “ЯРС – Ядерна Ракетна Система”, або “Іздєліє ВЗДХ ПЖ-354-78М”.
А деякі путинські мемчіки мають і потрійне, до глибин яких суспільство доходить лише через деякий час.
Ну ось, наприклад, останній виступ з “орєшніком”.
В радянській класифікації артилерійсько-ракетної зброї є система кодових назв, яка запозичує назви в рослин, зокрема, в дерев. Це розумно: артилерія має довгі стволи, як і дерева, а ракети і зовсім схожі на них своїми стовбурами. До речі, українська артилерія недалеко пішла від совку і тому в нас досі на полях бою “Акації”, “Гіацинти”, “Верби” та ін.
Тому розумно було б називати ракети і далі іменами дерев, як і було: “Тополь”, “Бук” тощо. І тут раптом “орєшнік”. Якщо хто не знає, орєшнік – це не дерево. Це скоріше кущ, аж ніяк не схожий на ракету. Натяк на те, що в ньому багато вибухових “горіхів” теж дуже натягнутий. Назвіть вже тоді “Піхта” чи “Сосна”. Там в кожній шишці стільки горіхів, що вистачить всім білкам в кремлі (прівєт, Мєдвєд!).
І тут виявляється, що насправді, диво-ракета називається “Кедр”, що справедливо – і стрункий стовбур, і горіхи, а якщо взяти ливанський, то взагалі на ядерний гриб схоже.
Звідки взявся внєзапний “орєшнік” – незрозуміло.
Голова української розвідки Кирило Буданов пояснив, що це, скоріше за все, робоча назва проекту, а сам виріб мав називатися саме “Кедр”. Все було б нормально і не смішно. Кедр, так кедр, нормальне дерево. На ракету схоже. НАТО присвоїло б йому код “Х-346хх” і всі б забули.
Але з “Орєшніком” інша справа.
По-перше це кущ, а не дерево.
По-друге, ця назва перекладається на інші мови дуже неоднозначно. Українською це “горішник”. Насправді, рослина українською називається ліщина, але ми ж не про ботаніку, вірно. Саме через “орєшнік”, тобто “той, що має горіхи”, або “той, хто робить горіхи” і виникають лулзи. Бо “горіхи” англійською перекладаються як “nuts”, що на жаргоні має значення “яйця” в сенсі чоловічі тестікули. Тобто, “горішник” англійською скоріше за все перекладають “nutter” а не “hazel”, як називається рослина. Більше того, є птах, який перекладається російською “орєшнік”, а англійською називається “nutcracker”. Агов, є шанувальники Чайковського? Це ніщо інше, ніж “Щєлкунчік”, або українською “Лускунчик”.
Як доказ ось вам переклад машинного інтелекту платформи Meta.
Таким чином грізна міжконтинентальна зброя, здатна покласти початок знищенню людства, перетворилася на кумедного та потворного “Лускунчика” для українців – головної цільової авдиторії цього шоу.
Все, що смішне – вже не жахає. І це і є та сама голка в яйці (чи “орєхє”), яка рано чи пізно знищить Кащєя.
Один мій знайомий, коли я розповів свої лінгвістичні дослідження в процесі підготовки цієї статті, сказав: “Ну не можуть же вони там всі бути такими д@вб@бами?” Насправді, можуть. Але я теж вважаю, що тут має місце тонка і філігранна диверсія, як і завжди, ще з часів “любованія шпілямі Солсбері”.
Тому що вона має ще одне дно. Лускунчик – це персонаж казки Гофмана, де зачарований принц протистоїть кому? Вірно, ЩУРЯЧОМУ КОРОЛЮ. Тобто, де Лускунчик – там одразу і Щурячий король. Для західників, для яких ця казка – коренева частина їх культури, як для нас “Котигорошко” чи, трясця йому, “Колобок”, цей зв’язок зрозумілий однозначно і це перше, що спливає при слові “Nutcracker”.
І тут варто згадати що сталося з Щурячим королем? Вірно, Лускунчик з друзями його перемогли, коли вони дізналися, що Король насправді, ніякий не мега-монстр, а просто великий щур, що складається з тисячі маленьких щурів, які розпалися та розбіглися, коли їх таємниця була розкрита і їх почали бити по одному.
Хтось не просто вигадує дурні і смішні назви для мемів. Хтось в кремлі передає послання. Раз за разом. Якщо скласти їх всі, можливо, відкрилася б таємниця де та сама голка.
Або я просто захопився теоріями заколоту, який без, сумнівів, існує і ми бачимо його етапи у прямому етері.
І наостанок
Дуже не люблю я такі абзаци, бо їх завжди пише штучний інтелект. Але треба вже чимось закінчувати цю купу слів.
Без сумнівів удар МБР по мирному місту – це злочин, рівного якому в історії людства ще не було. Без сумнівів всі, хто до нього причетний, аж до солдата, що стояв на тумбочці в військовій часті поряд з місцем пуску, будуть знайдені та показово покарані. І це зроблять навіть не специалісти з ГУР, хоча, чому б ні?
Якими б не були наслідки цього злочину, Україна та її населення його пережило. І переживе і наступний, якщо в когось вистачить “орєхов” запустити ракету ще раз.
І взагалі ми зобов’язані пережити все це. Щоб було кому знайти і покарати винних. Хоча б заради цього тримаємо стрій.
