Олександр Положинський заслуговує на те, щоб слухати будь-які його пісні, не вагаючись. Тому що це, за моїм суб’єктивним поглядом, чесна, пряма і правильна людина. Принаймні, за довгі роки нашого знайомства, ніщо мене не примусило змінити свою думку про нього.
Ми не були і не є близькими знайомими або друзями. Перетиналися на фестивалях, якихось концертах, на футбольних заходах ФК “Маестро” і таке інше. Говорили на загальні теми, майже ніколи про особисте, про музику чи поезію. Але я десятки років уважно слідкував за тим, що Сашко робить. Про що співає, що говорить, де бере участь. І жодного разу ніщо не викликало в мені сумнів чи роздратування від того, що сподівання виявилися марними. Може тому, що ми з ним завжди були на одній хвилі, належали до умовно одного кола інтересів, мали багато спільних знайомих, тобто, десь в чомусь співпадали. І тому не було дисонанса.
І ось вийшов новий альбом Положинського. Про війну. Про смерть. Про майже відсутність надії. Про інший світ, якого ті, хто живе по цей бік мирного життя, намагаються навіть не уявляти собі.
Да, цей альбом не простий. Це ж рок, він жорстко звертається до емоцій. Викликає сум, гнів, сльози, але і драйв і бажання діяти. Його треба послухати обов’язково. Він – не ліки. Не вгамує біль. Не загоїть рани. Але дасть певне розуміння того, що ти не один. Що є ще люди, з якими легше пережити ці криваві часи. І не просто пережити, а діяти, наближаючи вихід. Що б там не було.
Ось що Олександр пише про цей альбом:
Слухайте альбом Олександра Положинського “ЗСУВ” тут:
