Міська рада Нью-Йорка готова розглянути питання відшкодування грошей потомкам рабів. Це рішення мали колись прийняти під тиском активістів, багато з яких і не розуміють ані самого явища рабства, ані історичного контексту, ані того, що платити гроші комусь за події трьохсотрічної давнини необачно.
Але нас проблеми нью-йоркських рабів не дуже обходять. Тому що наші власні радянські раби ще живі. Як відомо, паспорти мешканцям сіл видали лише у 1974 році. Це і був формальний кінець останньої рабовласницької державної системи.
Враховуючи недовгий вік самої російської імперії, вона за термінами державних устроїв не може сперечатися з розвиненими країнами. І, власне, росія, а за нею радянський союз, фактично оминули у своєму розвитку кілька важливих етапів. Тому так легко росія знову повертається у первіснообщинний лад, а Україна – до радянської диктатури і червоного (в даному випадку, зеленого) рабства. Але це буде справа для наступних поколінь.
Після рішення міської ради Ньою-Йорку про відшкодування коштів за давнішнє рабство, з’явиться прецедент усім колхозникам подати до суду на росію як правонаступницю СРСР. І платити не тільки самим рабам, а і їх нащадкам. Ось це і поставить недоімперію на коліна, а не західні ракети.
А я б особисто ще додав, що треба щоб і школярі та студенти, яких щоліта возили на примусові роботи в колхози, при цьому не платячи навіть мінімальної зарплатні, теж подали на компенсацію фізичної та моральної шкоди.
При цьому неважливо, чи будуть хоча б якісь гроші виплачені. Важливі судові рішення з прямими звинуваченнями совку у работоргівлі у двадцятому сторіччі. І хоча любителям смачного пломбіра нічого це не доведе, бо вони будуть скиглити як було в колхозі гарно, але сам факт, занесений до шкільних підручників поставить на місця докази гуманності соціалізму, і рабства як єдиної форми існування цього суспільного ладу. Може хоча б тоді ліваки вгомоняться.
