Сьогоднішній фільм “Непересічний перемовник” (Uncommon Negotiator) можна розглядати як драматичну християнську агітку, але в ньому вражає інше: якість. Це повноцінне “доросле” кіно, без студентів та експериментів. Класично знято, класично зіграно.
Звісно, трошки не дотягнули в мотиваціях та ключових моментах головного діалогу, але це тільки від вбогості самої аргументації віруючих.
Те, що “Бог тебе любить”, “Бог завжди з тобою”, “Ти не один, бо Бог завжди за тобою приглядає” – цілковита маячня. І на це у кожного в екстремальній ситуації є проста і справжня відповідь: “А де був ваш бог коли Вестфолд впав?” “Чому бог дозволяє існування кацапів?” Ну і таке інше.
Це не працює.
В фільмі мотивація антагоніста дуже проста. Він відчуває себе кинутим, одиноким, не бачить майбутнього і хоче повернути “так як було, коли було нормально” силою.
Це теж не працює. Бо сила викликає лише силу у відповідь.
І протагоністу треба було не повторювати що “Бог тебе не покине”, а просто сказати: “Чувак кидай зброю. Поки ти нікого не вбив, все можна повернути, як нічого не сталося. Бо поки що нема нічого непоправного. Ти одинокий? Приходь до нас в церкву. Там багато людей, ми спілкуємося дбаємо один про одного, кльове ком’юніті, читаємо книжки, співаємо пісні. Це як родина, яку ти втратив.”
І, знаєте, це б спрацювало. Бо це реальний вихід. І навіть в момент, коли ненависть і жаль до себе затьмарюють погляд і хочеться всім помститися за себе і вбити потім і себе, “щоб знали”, така альтернатива смерті або довічному в тюрмі виглядає дуже привабливо. Та і взагалі нормальна пропозиція.
І тоді б і концепція фільму змінилася б. Не бог рятує, рятує церква. Бо церква і є для того, щоб збирати людей, робити своє ком’юніті, піклуватися про його членів, захищати і рятувати їх. І бог тут – лише привід для цих людей збиратися, ідея, що об’єднує. Замість бога може бути Боб Ділан (теж гарні проповіді вигадував, їх і співати можна, і траву курити і віскарь пити), або сушений пеніс синього кита (треба придумати ритуали і все буде ОК). Головне – це коли люди збираються і готові прийняти до себе навіть невдах, яким здається, що їх життя закінчилося в 50.
Але, тим не менше, фільм вийшов гарним. І ось на скільки роздумів мене надихнув. А це і є показник справжнього.
Що цікаво, режисер фільму Brian Glassford не є активним кіноробом. В його здобутку лише один повний метр, щемлива історія Getting Grace. Він виступив в ньому сценаристом та продюсером, а режисером став Daniel Roebuck, який в Uncommon Negotiator грає дядьку з рушницею Ріка.
Тепер щодо зірок. В цьому фільмі є одна велика зірка – James Black. Він грає шерифа. Це зірка АА-фільмів 90-х років, таких як “Поза полем зору” з Клуні та Дженіфер Лопес, “Годзілла” 98 року, та інших блокбастерів.
Дуже гарно виглядає в ролі пастора молодий актор Лендон Лі. На жаль, кар’єра в нього склалася не дуже гарно, незважаючи на наявність акторського таланту.
Фільм “Непересічний перемовник” заробив за 4 роки більше 50 номінацій на різних фестивалях і переміг в номінації “Кращий короткий фільм” більше 30 разів.
Тобто, не тільки мене він примусив замислитися.
Дивіться і ви, на щастя, він є в вільному доступі.
