1 квітня 2026 року о 22:35 за UTC з пускового комплексу 39B Космічного центру імені Кеннеді у Флориді стартувала ракета-носій Space Launch System (SLS). На її вершині – космічний корабель Orion з чотирма астронавтами: командиром Рідом Вайсменом, пілотом Віктором Гловером, спеціалісткою Крістіною Кох і канадським астронавтом Джеремі Гансеном. Місія Artemis II триватиме близько десяти днів і стане першим пілотованим обльотом Місяця з часів Apollo-17 у 1972 році. Цей запуск – не просто технічне досягнення NASA, а символічний поворот у космічній програмі США, який має повернути людство на Місяць на постійній основі.
Як починався проект Artemis
Програма Artemis народилася 2017 року як наступниця скасованого проекту Constellation. Її мета – не лише повторити успіхи Apollo, а й створити сталу присутність на Місяці та підготувати ґрунт для польотів на Марс. Назва «Артеміда» відсилає до сестри-близнючки Аполлона в грецькій міфології, підкреслюючи, що цього разу на Місяць полетять і жінки, і представники інших країн. Першим кроком став безпілотний Artemis I у листопаді 2022 року: Orion успішно облетів Місяць і повернувся на Землю, продемонструвавши надійність системи. Однак шлях до Artemis II виявився довгим і тернистим. Початково місію планували на 2019–2021 роки, згодом – на 2023-й. Реальність внесла корективи.
Етапи великого шляху
Етапи підготовки тривали понад п’ять років і супроводжувалися численними технічними викликами. Основні компоненти – надпотужна ракета SLS Block 1 і корабель Orion (модуль CM-003 «Integrity» з європейським сервісним модулем від Airbus) – розроблялися паралельно. У 2023 році оголосили екіпаж, а в 2024–2025 роках тривала збірка на заводі Michoud і в Космічному центрі Кеннеді. Головною проблемою став теплозахисний екран Orion: після Artemis I він показав несподівану ерозію матеріалу AVCOAT. Інженери NASA провели детальний аналіз, змінили траєкторію входу в атмосферу Землі на крутішу і вирішили летіти з наявним екраном, відкладавши повну модернізацію на Artemis III. Додаткові затримки спричинили витоки рідкого водню під час репетицій заправки в лютому 2026-го, проблеми з гелієм та штормові умови. Екіпаж пішов на карантин 18 березня, 27 березня прибув до Флориди, а 30 березня розпочався відлік. Запуск перенесли з лютого на квітень, але всі технічні питання вдалося вирішити. Це була найскладніша підготовка пілотованого польоту за останні десятиліття.
Навіщо весь цей клопіт?
Цілі Artemis II чітко визначені: перевірити роботу SLS і Orion у реальних умовах глибокого космосу з людьми на борту. Астронавти не увійдуть на орбіту Місяця, а виконають «вільний поворот» (free-return trajectory) за аналогією з Apollo-13. Найближча точка – близько 7600 км від поверхні зворотного боку Місяця. Під час польоту екіпаж протестує системи життєзабезпечення, зв’язок (включно з оптичним каналом O2O на 260 Мбіт/с), вплив космічної радіації та мікрогравітації на здоров’я. На борту – наукові корисні навантаження, серед яких біомаркери імунітету та монітори сну. Місія встановить кілька рекордів: найбільша відстань від Землі для людей, найвища швидкість входу в атмосферу (близько 40 000 км/год) та найбільша кількість людей у глибокому космосі одночасно. Крім того, це демонстрація міжнародної співпраці: Джеремі Гансен – перший неамериканець за межами низької навколоземної орбіти, а на борту летять супутники-кубсати від Німеччини, Аргентини, Південної Кореї та Саудівської Аравії в рамках Угод Артеміди.
Що буде далі?
Перспективи, які відкриває Artemis II, набагато ширші за один політ. Успішне виконання стане «зеленим світлом» для Artemis III – першої посадки на Місяць орієнтовно 2027–2028 року з використанням місячного модуля Starship від SpaceX. Далі планується будівництво орбітальної станції Lunar Gateway, створення бази на південному полюсі Місяця та видобуток ресурсів (водяного льоду). Програма передбачає участь приватних компаній і понад 40 країн, які підписали Artemis Accords. У довгостроковій перспективі – підготовка технологій для пілотованого польоту на Марс у 2030-х.
Запуск 1 квітня 2026 року – не просто дата в календарі. Це момент, коли після десятиліть очікування людство знову дивиться на Місяць як на найближчий плацдарм для дослідження Сонячної системи. Чи вдасться Artemis II виправдати сподівання, ми дізнаємося вже за кілька днів, коли Orion повернеться в Тихий океан. Але вже сьогодні зрозуміло: ера постійної присутності людини на Місяці почалася. І це лише початок.
