Щоб довго не підводити до основої думки цієї статті, Чорний Лис дещо покаже вам, любителі Трансформерів та Мстителів.
Це не кіно. Не спецефекти. Не зелене простирадло. Це зараз. Насправді.
Саме в цей час в решті світу сталося ось що:
- Всі учасники зібралися на Саміт НАТО. Побалакати. Про страшного бабая Трампа. Про те, що не можна його злити. Бо укусить за бочок. Про страшного бабая путіна (якого живим вже ніхто не бачив півроку). Бо він такий страшний навіть з золодильника. Всіх заморозить, і забомбить. Про страшного Орбана. Не можна дати йому копняка і погнати лозиною з НАТО та ЄС. Бо він може онук Атілли. Підніме з могил армію і піде на “вільну” Європу. Загалом, всі страшні. І ми всіх боїмося. Тільки Байден нікого не боїться. Бо у своїй голові він вже переміг путіна. Як один теле-хлопчик закінчив війну три роки тому. І вона, як бачите, закінчилася.
2. Внук Атіли, а то і самого Бату-хана, якого так бояться всі вхопити за комірок та викинути до його хазяїв в Оймякон, зустрівся з папою Сі. Побалакати про те, про се. Про те, що путіна вже можна не боятися, і треба тепер ярлик передати Орбану. Атіла ж якось управлявся з усім тим совком, невже правнук не зможе? Може ще при цьому пили кров християнських немовлят, яких завалило в ті хвилини в Охматдіті.
3. В одному офісі одна руда потвора бісилася і нудьгувала, нудьгувала і бісилася від того, що ніхто не любить і нічого про неї не пише цілих п’ять хвилин. І тут їй такий подарунок прилетів. І одразу почала розмазувати своє гівно по електронним сторінкам. І всі знову про неї вже пишуь. Бінго. І так вчинила не тільки вона. А ще і тисячі нероб, які чомусь вважають себе лідерами думок. Хоча насправді, здебільшого лідерствують серед ботів з власних ботоферм.
4. Ухилянти ухилялися. ТЦК їх тцкувало.
5. Члени редколегії “Чорного Лиса” волонтерили. І тут їм на голову буквально прилетіло. Ось, дивіться. Супер-ексклюзив! Без таймерів, СМС та реєстрацій!
6. Хлопці на фронті @башили. Кожен там, де знадобився. І багато зовсім не там де знадобилися б краще. В Київ прилетіло вперше за два тижні. А в них прилітає щохвилини. Трапився під руку маркер, написали на черговому “кабачку” прокляття дикому нелюдькому ворогу і вперед: вогонь!
7. Не встиг осісти дим, ще бриніло в ухах і підкатувалась нудота від удару і адреналіну, але люди вже бігли розкопувати, перев’язувати, гасити полум’я, ловити переляканих дітей, собак і котів і відвозити їх подалі від небезпеки, хоча б у сусідній квартал. Вже летіли на місця влучань пожежники, парамедики, електрики. Не оговтавшись від вибухів, медсестри в припалих пилом халатах вже шикувалися у ланцюжки і передавали нескінченні цеглини, відкопуючи можливо ще живих своїх пацієнтів. І так всюди: В столиці, в Кривому Розі, в Дніпрі…
8. В позапланетному офісі міжгалактичної установи з кавою і кондиціонерами люди в елегантних костюмах і спідницях активно показували співчуття і стурбованість, ховаючи байдужі позіхання – ранок же ще, нащо стільки галасу?
9. В бетонних печерах в землі людожерів обісрані дикуни щірили гнілі зуби і раділи що комусь зараз погано. Бо вони все своє життя, і життя своїх пращурів та нащадків жеруть людське горе і біль і отримують від цього збочені оргазми.
І ніхто не може знайти в собі достатньо мужності покінчити з їх існуванням. Раз, ще раз, і ще раз і назавжди. І засипати сіллю. І залити бетоном. А Чорний Лис ще і посцить (сорян, це алегорія) на те місце, щоб вже точно нічого не виросло.
Але поки що весь світ – це кінотеатр. А ми – всередині цього боєвика і фільма жахів. І ми – в ролі жертв. Світ жере попкорн. До певного часу. Поки не прилетить і їм в кінозал. І ніхто не буде їх рятувати. Бо за межами зала всі вже мертві.
