Кремнієві війни
Двадцяті роки видалися бентежними не тільки для споживачів, але і для виробників, що мріяли збільшити свої прибутки на тлі загальної пандемійно-військової паніки.
Але закони ринку працюють завжди однаково: якщо споживачі налякані, їх інтереси повертаються до життєво необхідних товарів. А комп’ютерні чіпи – це те, без чого можна прожити певний час.
Загальний депресивний стан світової економіки нарешті дався взнаки і на виробництві обчислювальних ядер, і взагалі на кількості напівпровідників, що мають попит на ринку.
Виявилося, що попит цей не такий вже і великий і сподівання великих компаній, що поставили на збільшення виробництва кремнієвих пластин та збірок, раптом виявилися марними.
Східний вітер розчарувань
Першою почала бити на сполох Південна Корея. Експорт напівпровідникової продукції в країні впав на 4,14 проценти в річному обчисленні до 2,496 мільярдів доларів в квітні. І це враховуючи, що загальне падіння продовжується вже 7 років поспіль.
Найбільшого падіння зазнав ринок чіпів пам’яті, і, відповідно, побудованих на них пристроїв. Такі гіганти галузі, як Samsung, SK Hynix та інші вагаються, чи починати їм скорочення виробництва, і як наслідок, віддавати частину ринку китайським компаніям, чи продовжувати цінові війни, які не приносять великої фінансової користі, але зберігають присутність на ринку.
Як слідство цього, вже два роки пристрої пам’яті дешевшають для кінцевого споживача.
Покупців все влаштовує. Поки що.
Квітневе падіння корейського експорту і наповнення ринку китайськими мікросхемами та пристроями на їх основі, для покупців видається непоганим варіантом. Але з погляду на довгострокову перспективу, ситуація не гарна.
Скорочення виробництва знову викличе дефіцит і, разом з бажанням компаній відшкодувати збитки, призведе до значного підвищення цін.
Тому треба закупитися дисками, флешками та іншими пристроями з дешевими чіпами пам’яті і чекати на нову звилю подорожчання електроніки протягом наступних п’яти років.
