Мартін Макдона вкотре перетворив Венеційський кінофестиваль на стартовий майданчик для майбутньої нагородної кампанії. Прем’єра його нового фільму Wild Horse Nine на 83-му Венеційському міжнародному кінофестивалі завершилася 13-хвилинною овацією. А Джон Малкович отримав Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль у цій картині.
Події Wild Horse Nine розгортаються на тлі політичної кризи, яка призвела до військового перевороту в Чилі 1973 року. Малкович і Сем Роквелл грають двох агентів ЦРУ, яких відправляють із Сантьяго на острів Пасхи. Те, що починається як дещо ексцентрична місія, поступово перетворюється на історію про відповідальність, пам’ять і психологічний тягар участі в історичних подіях.
Це добре знайома територія Макдони: травмовані чоловіки, блискучі діалоги, раптові спалахи насильства і гумор, який робить трагедію ще болючішою. За словами режисера, спочатку проєкт задумувався як порівняно проста комедія, але поступово перетворився на значно похмурішу історію про провину та каяття.
Успіх у Венеції закономірно повернув увагу глядачів до попередніх робіт Макдони. Серед них — «Залягти на дно в Брюгге», «Сім психопатів», «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі» та «Банші Інішерина». Проте знайомство з кінематографом Макдони варто починати з його першої режисерської роботи — 27-хвилинної короткометражки «Шестизарядник» (Six Shooter).
Кіновсесвіт Макдони у мініатюрі
Випущений 2004 року «Шестизарядник» розповідає про Доннеллі — чоловіка, який щойно втратив дружину. Дорогою додому він зустрічає у потязі дивного, агресивного і, можливо, небезпечного молодого пасажира.
Доннеллі зіграв Брендан Глісон, а його випадкового попутника — Руаїрі Конрой.
З цієї простої зав’язки Макдона створює компактну трагікомедію, сповнену смерті, жорстокості, абсурдних розмов і раптових проявів людяності. За вікном потяга спокійно пропливають ірландські пейзажі, тоді як усередині вагонів події стають дедалі сюрреалістичнішими й небезпечнішими.
У фільмі вже присутнє майже все, що згодом визначатиме авторський стиль Макдони. Його герої використовують гумор одночасно як зброю і засіб психологічного захисту. Насильство виникає раптово, але ніколи не залишається без моральних наслідків. Скорбота і сміх тут можуть співіснувати не лише в одній сцені, а навіть в одному реченні.
Брендан Глісон надзвичайно важливий для збереження цього балансу. Він наділяє Доннеллі втомленою людяністю, не дозволяючи картині перетворитися на звичайну вправу з чорного гумору та шокування публіки. За мовчанням і розгубленістю його героя ховається людина, яка намагається усвідомити втрату, занадто велику для звичайних слів.
У короткометражці також з’явився син Брендана Глісона — Донал Глісон. Він зіграв продавця у потязі, і саме «Шестизарядник» став його акторським дебютом у кіно.
Дебют, який приніс «Оскар»
«Шестизарядник» став першою спробою Макдони перейти від театру до кінорежисури. Фільм знімали в ірландських графствах Віклов і Вотерфорд, а також у портовому містечку Рослер. Проєкт спільно фінансували Ірландська рада з питань кіно та FilmFour Lab — підрозділ, створений для підтримки нових авторів і режисерів.
Результат виявився надзвичайним. У 2006 році «Шестизарядник» здобув премію «Оскар» як найкращий ігровий короткометражний фільм. Таким чином Макдона отримав свою першу нагороду Американської кіноакадемії ще до того, як зняв дебютний повний метр.
Сьогодні «Шестизарядник» зовсім не сприймається як обережна проба сил. Це радше концентрована авторська заява.
У «Залягти на дно в Брюгге» Макдона згодом розвинув поєднання провини, насильства, меланхолії та незворушного гумору. У «Трьох білбордах» переніс свій моральний гнів в американські декорації. А в «Банші Інішерина» перетворив розпад чоловічої дружби на майже міфологічне дослідження самотності та саморуйнування.
Тепер Wild Horse Nine, схоже, готується розпочати новий нагородний сезон Мартіна Макдони. Венеційський фестиваль знову повернув режисера та його блискучий акторський склад у центр світової кінорозмови.
А для тих, хто лише відкриває для себе творчість Макдони або хоче повернутися до її витоків, «Шестизарядник» залишається ідеальною відправною точкою: короткий, жорстокий, до болю смішний і безпомилково макдонівський.
