П’ятого вересня 2026 року набуло чинності чергове локальне припинення вогню навколо Запорізької атомної електростанції. Його домоглося Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) задля термінового ремонту пошкодженої лінії електропередачі. Це вже сьомий такий режим тиші, який вдалося узгодити генеральному директору агентства Рафаелю Гроссі з початку активних переговорів.
Станція з 20 серпня перебуває без зовнішнього живлення і працює лише на аварійних дизель-генераторах. Запаси пального підходять до критичної межі.
Що саме ремонтують
Йдеться про 330-кіловольтну лінію «Феросплавна-1» — останню зовнішню лінію, яка забезпечувала станцію електроенергією. Вона була пошкоджена внаслідок бойових дій на північному березі Дніпра. Перед початком ремонту потрібне розмінування території. Українські фахівці розпочинають роботи під моніторингом команди МАГАТЕ, яка перебуває на станції. Очікується, що ремонт триватиме кілька днів.
Представники московітської сторони вже застерігали: навіть після відновлення лінії зовнішнє живлення може не повернутися автоматично через додаткові технічні чи організаційні перешкоди.
Усі шість реакторів ЗАЕС уже кілька років перебувають у стані холодного зупину. Вони не виробляють електроенергію. Проте станція все одно потребує надійного зовнішнього живлення.
Чому зовнішнє живлення потрібне навіть зупиненим реакторам
Після зупинки реактора в активній зоні та у відпрацьованому паливі продовжується виділення залишкового тепла. Його потрібно постійно відводити. Для цього працюють насоси системи охолодження, системи контролю, вентиляція та інші системи безпеки. Без електрики насоси зупиняються, температура в басейнах витримки відпрацьованого палива та в реакторах починає зростати.
У нормальних умовах електроенергію дає зовнішня мережа. Коли її немає, автоматично запускаються аварійні дизель-генератори. На ЗАЕС їх кілька десятків. Вони здатні підтримувати критичні системи, але мають обмежений запас пального і не розраховані на безперервну роботу протягом тижнів. Тривала робота в такому режимі підвищує ризик технічних збоїв.
Що таке station blackout і які загрози
Station blackout — повна втрата змінного струму на станції: немає ні зовнішнього живлення, ні працюючих дизель-генераторів. У такому випадку охолодження зупиняється. Якщо не вжити термінових заходів (мобільні генератори, альтернативні способи подачі води), температура в активній зоні та басейнах витримки зростатиме. У гіршому сценарії можливе пошкодження палива, викид радіоактивних речовин і серйозний радіаційний інцидент.
На ЗАЕС ситуація ускладнюється тим, що станція вже понад два десятки разів втрачала зовнішнє живлення від початку повномасштабної війни. Кожен такий епізод змушує покладатися на резервні системи. МАГАТЕ неодноразово підкреслювало: жодна атомна станція не повинна довго працювати в такому режимі. Саме тому агентство наполягає на відновленні надійних зовнішніх ліній і забезпеченні логістики пального.
Чи є надія на зовнішнє управління і деокупацію?
Україна послідовно наполягає на повному поверненні станції під свій суверенітет і контроль «Енергоатому». Росія розглядає ЗАЕС як стратегічний об’єкт і не демонструє готовності відмовитися від фактичного контролю. Ідеї передати станцію під тимчасове міжнародне або зовнішнє управління (зокрема під егідою МАГАТЕ) час від часу обговорюються експертами, але офіційно вони не просуваються. Агентство зосереджене на моніторингу безпеки, а не на управлінні великим промисловим об’єктом.
Повна деокупація можлива лише в рамках ширшого політичного врегулювання або військових змін на фронті. Поки що практичним інструментом залишаються саме локальні режими тиші. Вони дозволяють проводити критичні ремонти і знижувати ризик аварії. Проте фундаментальна проблема — перебування найбільшої атомної станції Європи в зоні активних бойових дій — нікуди не зникає. Кожен новий блекаут нагадує: ядерна безпека на ЗАЕС досі тримається на тонкій нитці технічних рішень і дипломатичних домовленостей.
