Уявіть собі не дуже розумну, але примхливу дитину, яка в люті виганяє з дитячого майданчика всіх, хто їй не подобається, а потім з подивом виявляє, що пісочниця спорожніла і гратися більше ні з ким. Приблизно так зараз виглядає Дональд Трамп у Білому домі. Тільки замість пісочниці — найпотужніша інформаційна машина світу, а замість дитячої образи – президент Сполучених Штатів.
Я думаю, передісторію всі вже знають. Наприкінці минулого тижня Трамп вирішив «провчити» CNN, MS NOW і Politico. Викреслив їх із Білого дому. Анулював акредитації. Логіка була класично трампівською: «Я президент. Мені не подобається, що ви пишете. Значить, вас тут більше не буде».
Причини були класичні для всіх диктаторів. “Вони пишуть неправдиві новини”, “вони поширюють екстремізм”, “вони хвилюють суспільство в і без того складні часи”.
Трамп щиро вірив, що решта мереж, особливо улюблений Fox News, радісно підхоплять естафету і продовжать транслювати його геніальні виступи. Бо “розділяй і володарюй” – теж улюблена іграшка всіх диктаторів. І дивно, що на неї суспільство ведеться вже три тисячі років. Але тут якось не склалося. Зле, роздратоване суспільство показало свій голос. Спочатку в соцмережах. А потім і голосами своїх представників в ЗМІ.
Трамп розраховував на незмінну увагу до себе. Особливо на Генасамблеї ООН, де картинка в прайм-таймі потрібна як повітря. Але сталося те, чого в Овальному кабінеті явно не прорахували. Усі п’ять великих телемереж – ABC, CBS, NBC, CNN і, (увага!), Fox News — оголосили: пулу більше не буде. Камери вимкнені. Картинки немає.
Чому Fox News, цей багаторічний рупор MAGA, раптом «зрадив»? Не тому, що раптово полюбив лібералів. А тому, що Трамп, як завжди, не зрозумів, як працює механізм, у який він поліз руками і ногами як слон в магазин фарфору.
Телевізійний пул Білого дому – це не купа журналістів, які просто стоять з мікрофонами. Це чітка ротаційна система. П’ять мереж по черзі заходять у Овальний кабінет, знімають і безкоштовно роздають сигнал усім іншим. Зараз головує в цьому пулі саме керівник вашингтонського бюро Fox News Браян Ботон. Коли Трамп викинув CNN (яка мала знімати саме в той день), він поставив Fox перед вибором: або зруйнувати всю систему і визнати, що президент може сам вирішувати, хто журналіст, а хто ворог народу, або стати на захист інституції. Fox обрав друге. Бо завтра демократичний президент так само легко викине вже їх. Прецедент – річ небезпечна. А Конституція і закони – незмінні. Принаймні, поки що. І ось головний прикол ситуації. Трамп думав, що точково карає «фейкові новини». А насправді загнав у кут увесь медійний цех, змусивши навіть своїх найвідданіших союзників об’єднатися з конкурентами. Тепер замість тріумфального ефіру на всіх каналах під час виступу в ООН його чекає темний екран, позови про порушення Першої поправки і юридична каша, яка розтягнеться на місяці.
Вже сьогодні телеканал Fox перервав виступ Дж. Ді Венса словами “ми підключимосяч, коли він скаже щось цікаве”. Такої ганьби не переживав ще не один політичний діяч вищого гатунку в Америці за часи існування телебачення.
Ця історія смішна лише на поверхні. Насправді вона дуже небезпечна. Синклер Льюїс у 1935 році написав роман «У нас це неможливо» («It Can’t Happen Here»). Там американський популіст Берзеліус Вінріп приходить до влади на хвилі гніву проти еліт, обіцяє «зробити Америку знову великою» і поступово знищує інститути. Люди довго повторюють: «У нас такого не може бути». А потім виявляється, що може.
Історики фашизму, зокрема Роберт Пакстон, описують п’ять фаз. Перша – поява руху. Друга – вкорінення в політичній системі. Третя – захоплення влади. Четверта – її здійснення. П’ята – радикалізація або занепад. Багато хто вважає, що Америка вже пройшла перші дві. Дехто каже, що ми в третій або на порозі четвертої. Коли президент починає особисто вирішувати, які ЗМІ мають право існувати в Білому домі, а які – ні, це вже не просто сварка з медія. Це тест на те, чи залишилися ще запобіжники.
Трамп не перший, хто ненавидить критичні медіа. Але він перший за останні десятиліття, хто так відкрито намагається їх вимкнути. Іронія в тому, що він зробив це так незграбно, що навіть власні союзники були змушені сказати «ні». Поки що система спрацювала. Поки що. Але кожен такий епізод послаблює норми. Кожен такий жест привчає суспільство до думки, що президент може карати незручних журналістів.
Смішно? Так. Трамп хотів зручну картинку і залишився взагалі без етеру. Зараз вони на колінках зліпили якийсь “Телемарафон”, який показує тільки Трампа, і який, я певен, ніхто не дивиться. Але завтра влада може винайти бьільш дієві методі примусити суспільство сідати перед телевізорами і дивитися “Хвилину ненависті”.
І насамкінець. Це ж стаття не лише про Америку, вірно? Наполеончики всіх местей роблять так по всьому світу. І на московії, і в Україні, і в азійських сатрапіях.
Але повстало суспільство поки що тільки в Штатах. Гарно це чи погано – покаже час. А попереду ще немало випробувань.
Але з першою революцією нової епохи нас можна привітатися. Поки що людство не здалося.
